титулуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | титулува́тися, титулува́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | титулу́ймося, титулу́ймось | |
2 особа | титулу́йся, титулу́йсь | титулу́йтеся, титулу́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | титулува́тимуся, титулува́тимусь | титулува́тимемося, титулува́тимемось, титулува́тимемся |
2 особа | титулува́тимешся | титулува́тиметеся, титулува́тиметесь |
3 особа | титулува́тиметься | титулува́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | титулу́юся, титулу́юсь | титулу́ємося, титулу́ємось, титулу́ємся |
2 особа | титулу́єшся | титулу́єтеся, титулу́єтесь |
3 особа | титулу́ється | титулу́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
титулу́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | титулува́вся, титулува́всь | титулува́лися, титулува́лись |
жін. р. | титулува́лася, титулува́лась | |
сер. р. | титулува́лося, титулува́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
титулува́вшись |