титулувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | титулува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | титулу́ймо | |
2 особа | титулу́й | титулу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | титулува́тиму | титулува́тимемо, титулува́тимем |
2 особа | титулува́тимеш | титулува́тимете |
3 особа | титулува́тиме | титулува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | титулу́ю | титулу́ємо, титулу́єм |
2 особа | титулу́єш | титулу́єте |
3 особа | титулу́є | титулу́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
титулу́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | титулува́в | титулува́ли |
жін. р. | титулува́ла | |
сер. р. | титулува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
титуло́ваний | ||
Безособова форма | ||
титуло́вано | ||
Дієприслівник | ||
титулува́вши |