титулувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив титулува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   титулу́ймо
2 особа титулу́й титулу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа титулува́тиму титулува́тимемо, титулува́тимем
2 особа титулува́тимеш титулува́тимете
3 особа титулува́тиме титулува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа титулу́ю титулу́ємо, титулу́єм
2 особа титулу́єш титулу́єте
3 особа титулу́є титулу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
титулу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. титулува́в титулува́ли
жін. р. титулува́ла
сер. р. титулува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
титуло́ваний
Безособова форма
титуло́вано
Дієприслівник
титулува́вши