-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ти́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ти́рмо
2 особа тир ти́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ти́ритиму ти́ритимемо, ти́ритимем
2 особа ти́ритимеш ти́ритимете
3 особа ти́ритиме ти́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ти́рю ти́римо, ти́рим
2 особа ти́риш ти́рите
3 особа ти́рить ти́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ти́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ти́рив ти́рили
жін. р. ти́рила
сер. р. ти́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ти́ривши

Словник синонімів

СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИрозм.,ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИрозм.,ТИ́ЦЯТИрозм.,ТИ́ЦЬКАТИрозм. рідше, ТИ́РИТИрозм. (недбало або нашвидку). - Док.: засу́нути, запха́ти, ти́кнути, ткну́ти, піткну́ти, ти́цьнути. Він уже совав до простягнених рук шматочки хліба та цибулі (Ю. Збанацький); Засуваю голову під подушку і сплю (М. Коцюбинський); - Певно, ти, Грунько, прибираючи в кабінеті, зняла її [книжку] з столу й ткнула куди між другі (Панас Мирний); В’ється [Хоцінський] коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки (І. Нечуй-Левицький).
ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ] (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́[ВОЛІКТИ́розм.], ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИдіал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИрозм., ПЕ́РТИфам., ТЕРЕБИ́ТИдіал. (перев. понад силу). - Док.: потягти́[потягну́ти], поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: - Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили [кайзерівці] селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно - творити язиком, а друге - перти плуга (приказка).