-1-
іменник чоловічого роду, істота
(рослина)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ти́пе́ць  
родовий ти́пцю́  
давальний ти́пцю́, ти́пце́ві  
знахідний ти́пе́ць  
орудний ти́пце́м  
місцевий на/у ти́пці́, ти́пцю́  
кличний ти́пцю́*  

Словник синонімів

ТИПЧА́Кбот., ТИПЧИНА́, ТИ́ПЕ́ЦЬ. Палій сидів з Пашковським на горбі під колючим кущем і, кусаючи стеблинку щойно зірваного типчаку, зрідка перекидався з ним словами (Ю. Мушкетик); Шлях ішов просто на схід серед сухої ковили, типцю й пирію (С. Добровольський).

Словник фразеологізмів

вхопи́ти ти́пцю́, заст. Натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу. Як погнався за їм [злодієм], то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Б. Грінченка).