-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тилови́к тиловики́
родовий тиловика́ тиловикі́в
давальний тиловико́ві, тиловику́ тиловика́м
знахідний тиловика́ тиловикі́в
орудний тиловико́м тиловика́ми
місцевий на/у тиловико́ві, тиловику́ на/у тиловика́х
кличний тиловику́ тиловики́

Словник антонімів

ФРОНТ ТИЛ
Стратегічний район, де розміщені війська діючих армій. Територія, яка знаходиться позаду лінії фронту.
Фронт партизанський, широкий ~  тил ворожий, глибокий, наш. Передова лінія фронту ~  в глибокому тилу. Бути, загинути, народитися, перебувати, померти, вважатися, значитися на фронті ~  в тилу. Допомагати фронтові ~  турбуватися про тил.
Тил дав на фронт усе, що ворогові смерть несе (Народне прислів’я).
Фронтовий ~тиловий, фронтовик ~тиловик