-1-
іменник чоловічого роду
(товкач) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ти́жбір ти́жбори
родовий ти́жбора ти́жборів
давальний ти́жбору, ти́жборові ти́жборам
знахідний ти́жбір ти́жбори
орудний ти́жбором ти́жборами
місцевий на/у ти́жборі на/у ти́жборах
кличний ти́жборе* ти́жбори*

Словник синонімів

ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІРдіал.; СТУПИ́Рдіал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М’Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Нрозм. (для подрібнення насіння в олійні). Тоді помічники його беруть дубовий товкач, довго розтирають суміш, потім пересипають її під прес (З. Тулуб); Вона, видно, не знала, де подіти важку, відшліфовану руками не одного покоління Кужелів товкачку (Ю. Збанацький); Носиться, як баба з тижбором (приказка); Був там один, що його прозвали Мавпою, швидкий та верткий, що і з-під ступиря викрутиться (А. Свидницький); Лушня увійшов у хату; вніс за собою макогін, що покинув Чіпка надворі (Панас Мирний); Мороза кличуть куті їсти, вибігши з хати, з качалкою або з м’ялом, босо (М. Номис); Нехай в олійниці олійник тараном Макухам завдає якмога гіршу муку (І. Гулак-Артемовський).