-1-
дієслово недоконаного виду
(запевняти)

Словник відмінків

Інфінітив тве́рдити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тве́рдьмо
2 особа твердь тве́рдьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тве́рдитиму тве́рдитимемо, тве́рдитимем
2 особа тве́рдитимеш тве́рдитимете
3 особа тве́рдитиме тве́рдитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тве́рджу тве́рдимо, тве́рдим
2 особа тве́рдиш тве́рдите
3 особа тве́рдить тве́рдять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тве́рдячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тве́рдив тве́рдили
жін. р. тве́рдила
сер. р. тве́рдило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тве́рдивши
-2-
дієслово недоконаного виду
(повторювати)

Словник відмінків

Інфінітив тве́рдити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тве́рдьмо
2 особа твердь тве́рдьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тве́рдитиму тве́рдитимемо, тве́рдитимем
2 особа тве́рдитимеш тве́рдитимете
3 особа тве́рдитиме тве́рдитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тве́рджу тве́рдимо, тве́рдим
2 особа тве́рдиш тве́рдите
3 особа тве́рдить тве́рдять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тве́рдячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тве́рдив тве́рдили
жін. р. тве́рдила
сер. р. тве́рдило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тве́рдивши

Словник відмінків

Інфінітив тверди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тверді́мо, тверді́м
2 особа тверди́ тверді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тверди́тиму тверди́тимемо, тверди́тимем
2 особа тверди́тимеш тверди́тимете
3 особа тверди́тиме тверди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тверджу́ твердимо́, тверди́м
2 особа тверди́ш твердите́
3 особа тверди́ть твердя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
твердячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тверди́в тверди́ли
жін. р. тверди́ла
сер. р. тверди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тверди́вши

Словник синонімів

ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИрозм.,ТОВКТИ́розм.,ЧОВПТИ́розм.,ДОВБТИ́[ДОВБА́ТИ]розм.,ТОРО́ЧИТИрозм., ТУ́РКАТИрозм.,ТУРЧА́ТИрозм.,ТЕРЕБИ́ТИдіал.; ТВЕРДИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (постійно говорити те ж саме); ВТОРУВА́ТИ (повторювати чиїнебудь слова, звуки, наслідуючи когось, щось); УЧАЩА́ТИ[ВЧАЩА́ТИ]розм. (частіше повторювати); ПОВТО́РЮВАТИСЯ[ПОВТОРЯ́ТИСЯ] (повторювати власні слова, дії). - Док.: повтори́ти, переказа́ти, переспіва́ти, проказа́ти, повтори́тися. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко); Князь опустив ложку в борщ, і всі інші повторили цей рух (Вал. Шевчук); Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання..: все минеться, минеться, минеться... (С. Васильченко); Художник, який втратив би це [новаторське] відчуття, неминуче опиниться в обозі мистецького життя і, в кращому разі, лиш переспіву ватиме самого себе (О. Левада); Читав Мартин Євангеліє, а може, він його з голови по пам’яті проказував, хто його знає! (Грицько Григоренко); - Весь час товкмачу чоловікові про те, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі (збірник "Український анекдот"); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ’яненко); Чоловік одно човпе (П. Чубинський); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє. Питання, питання, питання (Л. Первомайський); - Та це йому наговорив отой великорозумний Денис! Він усім це саме торочить (І. Нечуй-Левицький); Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Б. Грінченко); Турчав і турчав [Кнурець] у вуха Дашуньці, а вона вдавала, ніби уважно слухає (П. Загребельний); Що кому треба, той про те й теребить (прислів’я); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (С. Журахович); Вона того не слухає, а править своє. Вечеря на столі - просить вечеряти (Марко Вовчок); - П’ю за сміливість!- За сміливість! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (М. Коцюбинський); Дмитренко дедалі став учащати: "так" та "бачите", - видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний); В розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).