-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний таємни́чий таємни́ча таємни́че таємни́чі
родовий таємни́чого таємни́чої таємни́чого таємни́чих
давальний таємни́чому таємни́чій таємни́чому таємни́чим
знахідний таємни́чий, таємни́чого таємни́чу таємни́че таємни́чі, таємни́чих
орудний таємни́чим таємни́чою таємни́чим таємни́чими
місцевий на/у таємни́чому, таємни́чім на/у таємни́чій на/у таємни́чому, таємни́чім на/у таємни́чих

Словник синонімів

НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙпідсил.,ТЕ́МНИЙпідсил. (про зміст, причини і т. ін. чого-небудь - у якому важко розібратися); НЕЗ’ЯСО́ВНИЙ, НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, НЕПОЯСНИ́МИЙрідше,НЕДОВІДО́МИЙрозм. (який важко зрозуміти й пояснити в більш або менш задовільний спосіб); НЕЗБАГНЕ́ННИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙперев. для кого,НЕДОСЯ́ЖНИЙперев. для кого,ХИМЕ́РНИЙ, ІРРАЦІОНА́ЛЬНИЙкнижн.,НЕСПОВІДИ́МИЙзаст. (через свою загадковість, таємничість); ТАРАБА́РСЬКИЙрозм. (про незрозумілу мову); НЕДОХІ́ДЛИВИЙ (про пояснення, мову викладу тощо - який важко сприйняти); НЕЗ’ЯСО́ВАНИЙ, НЕВИ́ЯСНЕНИЙ рідше,НЕРОЗГА́ДАНИЙ (який лишається неясним, незрозумілим). Для Параскіци настав чудний і разом з тим важкий час. Усе одмінилося для неї, все стало загадковим, незрозумілим (М. Коцюбинський); І тоді їй син розкривається більше, ніж будь-коли, в якихось тайнощах своїх, в чомусь малозрозумілому матері (О. Гончар); З неясних причин Зупинився поїзд до семи годин (П. Усенко); В останній час на кордоні робилось щось непевне (П. Загребельний); Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (О. Гончар); Темна справа; Йому здавалося, що він чує голоси за червоними дверима, вгадує людські постаті. Це було дивне, зовсім незрозуміле й нез’ясовне почуття (П. Загребельний); Й на новому місці з’явилися протоколи про розтрощені вітрини та непоясненне дитяче бродяжництво (О. Гончар); Орест не відповідав. Йому затяло дух, і він щосили боровся з цим непояснимим для нього жахним чуттям (О. Досвітній); І знову зринало в душі відчуття образи й незбагненного болю (Ю. Бедзик); - Світе широкий! Який ти для мене, молодої, недоступний, яким муром обведений!.. (О. Кобилянська); В її очах було щось глибоке, таємне і недосяжне (Є. Кравченко); Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя (Л. Глібов); - Я відчував себе персонажем якогось нісенітного роману, в якому діють лише люди з ірраціональною психікою (Ю. Шовкопляс); [Чернець:] Несповідима стежка провидіння... (О. Левада); Вона дивилась на Огея своїми ясними, дитячими очима, що ховали нез’ясовану кмітливість і волю (О. Досвітній); Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко). - Пор. 1. ди́вний, 3. невира́зний, 2. таємни́чий.
РОМАНТИ́ЧНИЙ (який приваблює, захоплює своєю незвичайністю, таємничістю), ТАЄМНИ́ЧИЙ, КАЗКО́ВИЙ. Понеслись попід Альпами тихі, романтичні мелодії (І. Нечуй-Левицький); Сахно замилувалася таємничою красою південної місячної ночі (Ю. Смолич); Почуття дійсності [у втікачів] втрачалося, усе приймало незвичайний, казковий характер (М. Коцюбинський).
ТАЄ́МНИЙ (якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом; який діє приховано), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ, СЕКРЕ́ТНИЙ, ЗАХО́ВАНИЙ, ХО́ВАНИЙ, СКРИ́ТНИЙ, ТАЄМНИ́ЧИЙ. Взяв хлопець батога, таємним ходом вибрався надвір і тричі луснув батогом (казка); Таємне життя; Таємна сповідь; Таємний ворог; Він палко картає ворогів - явних і потаємних (О. Іваненко); Він кинувся до потайних дверей, але вони були замкнені (А. Шиян); Іван і Франка прийшли до поваленої смереки, де в потаєній схованці зберігалася заборонена література (С. Чорнобривець); Ольга.. відчула, що повинна вивчити біографію свого прихованого ворога бодай так, як він знає її (Ірина Вільде); - Маю справу до вас, Романе Петровичу, секретну. Може, вийдемо на хвилинку? (А. Шиян); Юзя не пересиджувала тепер по вогких, захованих кутках, як то робила раніше для Дарки (Леся Українка); [Горпина Корніївна:] Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (І. Нечуй-Левицький); Любов - скритне діло... вона в душах наших, у серцях наших... (Панас Мирний); З матір’ю держав він раду Таємничую, на миґах (Леся Українка).
ТАЄМНИ́ЧИЙ (сповнений того, що не стало відомим, що не доступне пізнанню; незрозумілий), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ЗАГАДКО́ВИЙ. - А й справді, - сказав Ігор Василькові. - Пливемо шукати таємничий острів (О. Донченко); Іван лишив дівчину, а сам через узгір’я подався в Потік, щоб зустріти таємничу особу (С. Чорнобривець); Поле, залите таємним, молочно-синявим світлом, безшумно розсувалось перед ними (В. Винниченко); В хаті було тихо, але Орисі весь час вчувалось якесь перешіптування, якісь таємні шерехи (Григорій Тютюнник); Тоді під зовнішнім під’яремним животінням у нас, у Києві, зароджувалося друге, потаємне життя, - городяни ховали по будинках поранених і хворих, які повтікали з таборів (Ю. Яновський); В купе запанувала загадкова тиша (О. Досвітній).
ТАЄМНИ́ЧИЙ (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, НЕЗРИ́МИЙ, ЗАГАДКО́ВИЙ, НЕЗНА́НИЙрозм.День від’їзду Тайах відмічено кількома подіями. Таємнича рука завше підганяє багато вражень на один день (Ю. Яновський); Ех, ці ночі, сині, полтавські, хто може встояти перед їхніми таємничими чарами! (О. Гончар); Його збороти не могла ніяка міць ворожа, поки на нього не прийшла таємна кара Божа (Леся Українка); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну, в якийсь чудовий, мов у казці, куточок, овіяний таємними чарами (М. Коцюбинський); Завжди у скелі джерело Живе, як Потаємна сила (Л. Дмитерко); Йому привиджувалось, що його рукою якась потайна сила одчинила вікно в рай, повний квіток, повний майських пахощів (І. НечуйЛевицький); Я йшов стривожений, безтямний, німий. Буцім якась незрима сила гнала мене наперед (І. Франко); "Загадкова і дивна людська натура", - думав сам собі Дорош (Григорій Тютюнник); Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (М. Нагнибіда). - Пор. 1. незрозумі́лий.
ТАЄМНИ́ЧИЙ (який свідчить про наявність того, що приховується, відомого не всім), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й. - Не забудьте ж, що умовлено, - боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій (О. Досвітній); - А що там таке? Ти маєш такий чудний, таємничий вираз! (Леся Українка); Він подав потаємний знак черниці (Ірина Вільде); Її повні достиглі уста і потайні очі несуть назустріч панові збентеження і ніяковість (М. Стельмах).