-1-
іменник чоловічого роду, істота
[арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тане́чник тане́чники
родовий тане́чника тане́чників
давальний тане́чникові, тане́чнику тане́чникам
знахідний тане́чника тане́чників
орудний тане́чником тане́чниками
місцевий на/у тане́чникові, тане́чнику на/у тане́чниках
кличний тане́чнику тане́чники

Словник синонімів

ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИКрозм., ТАНЕ́ЧНИКзаст., ТАНЦЮ́Рзаст., ТАНЦЮ́РАзаст., ГАРЦІВНИ́Кдіал.Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже - другий (М. Томчаній); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки (З. Тулуб); Цвіли сади, і стояла золота курява, збита танцювальниками (В. Яворівський); В товаристві [пан Цяпцяланський] дуже милий, особливо при дамах, добрий танечник (І. Франко); Кобза не договорив, бо пари танцюрів увійшли в залу, і він знову витріщився на молоду (О. Стороженко); Земля стугонить під важким, тактованим гупанням сільських танцюр, що вибивають гопака (І. Франко).