-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний сою́зник сою́зники
родовий сою́зника сою́зників
давальний сою́зникові, сою́знику сою́зникам
знахідний сою́зника сою́зників
орудний сою́зником сою́зниками
місцевий на/у сою́зникові, сою́знику на/у сою́зниках
кличний сою́знику сою́зники

Словник синонімів

СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв’язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИКкнижн., СПОБО́РНИКкнижн.Бойові соратники; [Руфін:] Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); - А тепер, побратими мої милі, - сказав Андрусь, - розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького - Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). - Пор. 1. сою́зник, спі́льник.
СОЮ́ЗНИК (той, хто об’єднався з ким-небудь для якихось дій, досягнення певної мети), СПІ́ЛЬНИК. - Ми ваші союзники. Ми поважаємо вас. Наш уряд поважає вас (О. Довженко); У цій боротьбі [з ромеями] каган Симеон мав своїм спільником і київського князя Ігоря (С. Скляренко). - Пор. сора́тник.