[аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї [дівчину] дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня).
2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб’юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич); Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк); — Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно [море] вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня).
3. Стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь. Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич); — А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі почина́ють лі́зти ро́гом. — Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків,— і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс).