-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | роня́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | роня́ймо |
2 особа | роня́й | роня́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | роня́тиму | роня́тимемо, роня́тимем |
2 особа | роня́тимеш | роня́тимете |
3 особа | роня́тиме | роня́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | роня́ю | роня́ємо, роня́єм |
2 особа | роня́єш | роня́єте |
3 особа | роня́є | роня́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
роня́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | роня́в | роня́ли |
жін. р. | роня́ла |
сер. р. | роня́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
роня́вши |
Словник синонімів
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ [ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИ рідше, НАГАНЯ́ТИ розм., НАГО́НИТИ розм.; РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИ рідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти [підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.
СКИДА́ТИ (про рослини - втрачати листя, пелюстки, плоди), ОБСИПА́ТИ [ОСИПА́ТИ], ГУБИ́ТИ, РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИ рідше. - Док.: ски́нути, обси́пати [оси́пати], зрони́ти. Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки (І. Волошин); Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко); Біля самого заводу Він [клен] стоїть, як вартовий, І в осінню непогоду Листя губить молодий (Я. Шпорта); Пожовкло листя, вже дуби Дозрілі ронять жолуді (П. Дорошко).