-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | рича́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ричі́мо, ричі́м |
2 особа | ричи́ | ричі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | рича́тиму | рича́тимемо, рича́тимем |
2 особа | рича́тимеш | рича́тимете |
3 особа | рича́тиме | рича́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ричу́ | ричимо́, ричи́м |
2 особа | ричи́ш | ричите́ |
3 особа | ричи́ть | рича́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ричачи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | рича́в | рича́ли |
жін. р. | рича́ла |
сер. р. | рича́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
рича́вши |
Словник синонімів
КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ [ГАЛА́ЙКАТИ] діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ [ГАЛАЙКОТІ́ТИ] підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал., ФУ́КАТИ діал.; ВОЛА́ТИ (щосили, перев. закликаючи допомогти, попереджуючи про щось тощо); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГАЛАСА́ТИ діал. (на все горло); ЛЕМЕНТУВА́ТИ, ЛЕМЕНТІ́ТИ (перев. від болю, страху, горя); ГРИ́МАТИ, ГРИМІ́ТИ розм. (звертатися до когось підвищеним тоном з докорами); ГА́РКАТИ розм., ГАРКОТІ́ТИ підсил. розм. (різко й уривчасто); РИ́КАТИ розм., РИЧА́ТИ розм. (звертатися до когось грубим, злим, роздратованим голосом); ЗО́ЙКАТИ, ЙО́ЙКАТИ (перев. з плачем); ПОРОЩА́ТИ [ПОРОЩИ́ТИ] розм. (швидко й голосно); ВИЩА́ТИ, ВЕРЕЩА́ТИ розм. (пронизливо, різко). - Док.: кри́кнути, закрича́ти, скрича́ти, прокрича́ти, крикону́ти підсил. зарепетува́ти, прорепетува́ти, зіпну́ти, зіпо́ну́ти підсил. зи́кнути, желіпну́ти, фу́кнути, завола́ти, загорла́ти, загорла́нити, залементува́ти, гри́мнути, га́ркнути, гаркону́ти підсил. ри́кнути, зо́йкнути, йо́йкнути, ви́снути, вере́сну́ти [вере́скну́ти]. - Яке право ти маєш зо мною биться? - кричав отаман (І. Нечуй-Левицький); [Бичок (до Мартина):] Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам (М. Кропивницький); [Секлета:] Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятися здумав? [Голохвостий:] Та не зіпайте так, бо всіх кожум’яцьких собак збентежите! (М. Старицький); - А цитьте ви! Слухать! - зикнув з усієї сили старшина (Б. Грінченко); П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб перекричати один одного (Л. Яновська); - Соромно, батьку, - надсаджувався Грицько (З. Тулуб); Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю (М. Стельмах); - Годі, хлопці, галайкати! (з газети); - Благословіть колядувати! - одно желіпає Ївга (Панас Мирний); - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якогось молодого чоловіка (І. Франко); - Пильнуй! - волав хтось басом (Н. Рибак); - Стій! - дедалі більше відстаючи, горлав обозний (О. Ільченко); Клаповухий Ілько сплигує долу і щосили горланить: - Агей, баби, хто хоче закропитись!.. (Є. Гуцало); - Я, - горлопанить [Лупатий], - ваша держава!.. Я - влада!.. Годуйте, шануйте... (О. Ковінька); Ауер підняв ногу і штовхнув Пальоху на підлогу. - Не знаєш! - галасав він несамовито і товкся по своїй жертві (А. Хижняк); - Ти ж дивися! Ти ж тримайся, Павлику! - лементувала молода так, наче найбільша небезпека зараз загрожувала саме її Павлику (Є. Гуцало); - Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? - гукнув сотник біля першого ж двору... - Такого як лякатися, боронь Боже, пане козаче... - лементіла дівчина (І. Ле); - Ти знов за своє, - гримає на Тоню батько (О. Гончар); Як лютий звір, ухопив його за піджак Федька і гаркнув: - Віддай, іроде! Не твоє!!! (Є. Кравченко); Він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (А. Головко); - Атайді! - ричав здатчик (Г. Хоткевич); - Ти обманюєш мене! Скажи, чого ти прийшов сюди? - раптом зойкнула вона (М. Стельмах); - Ой, а що ж там нового? - йойкнув господар. - Адже шальварок я відробив (І. Франко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить (І. Котляревський); - Ти підеш мені зараз! - вищала вона тонким голосом (М. Коцюбинський); І кричить, верещить, проти діда не мовчить (Словник Б. Грінченка). - Пор. вигу́кувати.
РЕВІ́ТИ [РЕВТИ́] (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі - сильно; перев. про хижаків - видавати уривчасті загрозливі звуки); РИЧА́ТИ (про тварин - видавати протяжливі звуки, що нагадують звук "р-р-р"); МУ́КАТИ (про велику рогату худобу - видавати звуки "му-му"). - Док.: ревну́ти, ревону́ти підсил. прореві́ти [проревти́], ри́кнути, му́кнути, прому́кати. - Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво, - Ведмідь сердито став ревіть. - А то він сіно їв! (Є. Гребінка); Щосекунди ревуть і плачуть сирени (М. Коцюбинський); Маріка починає русти. - А не перестанеш, мой! - ревнув на неї Тимофій, але так ревнув, що Маріка відразу вмовкла (Г. Хоткевич); Бик став бутіти (О. Гончар); Ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Турчинська); Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); Корови чекали вже на неї, а побачивши свою звичайну вечерю, зачали ричати з радості (І. Франко); Високе вже прокинулось. Галасували півні, ревіли корови, мукали скривджені телята (Ю. Збанацький).