-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний риболо́вець риболо́вці
родовий риболо́вця риболо́вців
давальний риболо́вцеві, риболо́вцю риболо́вцям
знахідний риболо́вця риболо́вців
орудний риболо́вцем риболо́вцями
місцевий на/у риболо́вцеві, риболо́вці, риболо́вцю на/у риболо́вцях
кличний риболо́вцю риболо́вці

Словник синонімів

РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬрозм., РИБА́Ррозм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський); Вставали риболови на світанку, Ішли ловити рибок золотих (Д. Павличко); Ой на ставочку рибак рибу удить (П. Чубинський); Ой візьму я відеречка Та й піду я по воду, Ой побачу риболовця, Чи хороший на вроду (пісня); В дні погожі і в негоду, в дружнім колі рибарів борознив Онеги воду біля Кіжських островів (І. Гончаренко); Серед цих, здебільшого випадкових, вудкарів і спінінгістів був один інженер (І. Ле); [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М. Кропивницький).