решітчатий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний реші́тчатий реші́тчата реші́тчате реші́тчаті
родовий реші́тчатого реші́тчатої реші́тчатого реші́тчатих
давальний реші́тчатому реші́тчатій реші́тчатому реші́тчатим
знахідний реші́тчатий, реші́тчатого реші́тчату реші́тчате реші́тчаті, реші́тчатих
орудний реші́тчатим реші́тчатою реші́тчатим реші́тчатими
місцевий на/у реші́тчатому, реші́тчатім на/у реші́тчатій на/у реші́тчатому, реші́тчатім на/у реші́тчатих