речистий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний речи́стий речи́ста речи́сте речи́сті
родовий речи́стого речи́стої речи́стого речи́стих
давальний речи́стому речи́стій речи́стому речи́стим
знахідний речи́стий, речи́стого речи́сту речи́сте речи́сті, речи́стих
орудний речи́стим речи́стою речи́стим речи́стими
місцевий на/у речи́стому, речи́стім на/у речи́стій на/у речи́стому, речи́стім на/у речи́стих

Словник синонімів

КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину - здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення - який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙрозм.,ПРОРЕЧИ́СТИЙзаст.,ВИМО́ВНИЙдіал., ШИРОКОМО́ВНИЙрідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙрозм. (який милує слух своїми словами); ПИШНОМО́ВНИЙ, ВИСОКОМО́ВНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст. (який добирає надмірно вишукані слова). Він ставав красномовним тільки в жіночому товаристві, з чоловіками було нецікаво (П. Загребельний); - Вила - невелике досягнення нашої РТС, - кинув Ярослав з-за гурта дівчат. - Хто це там речистий такий? - спідлоба націлився в його бік Чавун (І. Волошин); А був він на язик проречистий, вимовний (І. Франко); Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш); Солодкомовні зверни до владики суворого речі (М. Зеров); Людмила пишномовна. Замість того, щоб сказати одне слово "ледар", вона розказує про Данила: - Це пасивний індивідум, для якого активні поривання... (з журналу).