-1-
прізвище
* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Ребро́ Ребри́
родовий Ребра́ Ребрі́в
давальний Ребро́ві, Ребру́ Ребра́м
знахідний Ребра́ Ребрі́в
орудний Ребро́м Ребра́ми
місцевий при Ребро́ві, Ребрі́ при Ребра́х
кличний Ребру́, Ребро́ Ребри́
відмінок однина множина
називний ребро́ ре́бра
родовий ребра́ ре́бер
давальний ребру́ ре́брам
знахідний ребро́ ре́бра
орудний ребро́м ре́брами
місцевий на/у ребрі́ на/у ре́брах
кличний ребро́* ре́бра*

Словник синонімів

ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНОзаст.Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень [бистрінь] клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь [скеля над гірським шляхом] - мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився [гезенк] не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). - Пор. сторч.
ВИ́СТУП (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед), УСТУ́П, ПРИ́СТУПКА, ПРИ́ПІЧОК, ВИ́РІЖОК, СТУ́ПІНЬрідко,ПРИСКА́ЛОКрідко;РЕБРО́ (у місці перетину двох площин). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки (М. Коцюбинський); Сідає [Левко] на замшілий уступ кручі над самою водою і жде (З. Мороз); Він [садок] кількома приступками спускався до ріки (Я. Гримайло); Зліз [Синявін] на невеличкий припічок на скелі (І. Ле); Вимальовуються [скелі] своїми виріжками на блакитних полотнищах неба (П. Загребельний); Потік біг химерно вижолобленим коритом, раз падав зі ступеня на ступінь, раз протискався між горними голими ребрами [каміння] (Г. Хоткевич).
РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГрозм., РУБрозм.Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький).

аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

да́ти під [сьо́ме] ребро́ кому. Боляче побити, покарати кого-небудь. Козаки .. дали йому .. під сьоме ребро, напутили двома прикладами (Я. Качура).

да́ти під [сьо́ме] ребро́ кому. Боляче побити, покарати кого-небудь. Козаки .. дали йому .. під сьоме ребро, напутили двома прикладами (Я. Качура).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

полата́ти / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра). 1. Сильно побити кого-небудь. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш); — Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Карати когось. Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

полата́ти / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра). 1. Сильно побити кого-небудь. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш); — Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Карати когось. Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

світи́ти ре́брами. Бути дуже худим, виснаженим. Сивоусі дядьки скаржилися, що .. мало тяглової сили лишилось-бо після фрица [фашистів], кілька конячин та й ті світили ребрами (Ю. Бедзик); У сусідів корови в теплому приміщенні, ситі, аж вилискують, а в нас на холодному вітрі ребрами світять (Остап Вишня); Ребрами світить тяглова сила на конефермі (О. Гончар).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

-2-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Ребро́ Ребри́
родовий Ребра́ Ребрі́в
давальний Ребро́ві, Ребру́ Ребра́м
знахідний Ребра́ Ребрі́в
орудний Ребро́м Ребра́ми
місцевий при Ребро́ві, Ребрі́ при Ребра́х
кличний Ребру́, Ребро́ Ребри́
відмінок однина множина
називний ребро́ ре́бра
родовий ребра́ ре́бер
давальний ребру́ ре́брам
знахідний ребро́ ре́бра
орудний ребро́м ре́брами
місцевий на/у ребрі́ на/у ре́брах
кличний ребро́* ре́бра*

Словник синонімів

ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНОзаст.Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень [бистрінь] клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь [скеля над гірським шляхом] - мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився [гезенк] не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). - Пор. сторч.
ВИ́СТУП (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед), УСТУ́П, ПРИ́СТУПКА, ПРИ́ПІЧОК, ВИ́РІЖОК, СТУ́ПІНЬрідко,ПРИСКА́ЛОКрідко;РЕБРО́ (у місці перетину двох площин). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки (М. Коцюбинський); Сідає [Левко] на замшілий уступ кручі над самою водою і жде (З. Мороз); Він [садок] кількома приступками спускався до ріки (Я. Гримайло); Зліз [Синявін] на невеличкий припічок на скелі (І. Ле); Вимальовуються [скелі] своїми виріжками на блакитних полотнищах неба (П. Загребельний); Потік біг химерно вижолобленим коритом, раз падав зі ступеня на ступінь, раз протискався між горними голими ребрами [каміння] (Г. Хоткевич).
РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГрозм., РУБрозм.Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький).

аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

да́ти під [сьо́ме] ребро́ кому. Боляче побити, покарати кого-небудь. Козаки .. дали йому .. під сьоме ребро, напутили двома прикладами (Я. Качура).

да́ти під [сьо́ме] ребро́ кому. Боляче побити, покарати кого-небудь. Козаки .. дали йому .. під сьоме ребро, напутили двома прикладами (Я. Качура).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

полата́ти / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра). 1. Сильно побити кого-небудь. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш); — Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Карати когось. Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах).

2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах).

3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

грі́ти / погрі́ти [лома́кою (ки́єм і т. ін.)] спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів [Петро] спину [нагайкою] вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак [так] син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

полата́ти / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра). 1. Сильно побити кого-небудь. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш); — Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Карати когось. Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав [Псякревський] з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах).

2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

світи́ти ре́брами. Бути дуже худим, виснаженим. Сивоусі дядьки скаржилися, що .. мало тяглової сили лишилось-бо після фрица [фашистів], кілька конячин та й ті світили ребрами (Ю. Бедзик); У сусідів корови в теплому приміщенні, ситі, аж вилискують, а в нас на холодному вітрі ребрами світять (Остап Вишня); Ребрами світить тяглова сила на конефермі (О. Гончар).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. [Бережний:] Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); [Яків:] І став питання ребром. [Семен:] Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).