реабілітований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний реабіліто́ваний реабіліто́вана реабіліто́ване реабіліто́вані
родовий реабіліто́ваного реабіліто́ваної реабіліто́ваного реабіліто́ваних
давальний реабіліто́ваному реабіліто́ваній реабіліто́ваному реабіліто́ваним
знахідний реабіліто́ваний, реабіліто́ваного реабіліто́вану реабіліто́ване реабіліто́вані, реабіліто́ваних
орудний реабіліто́ваним реабіліто́ваною реабіліто́ваним реабіліто́ваними
місцевий на/у реабіліто́ваному, реабіліто́ванім на/у реабіліто́ваній на/у реабіліто́ваному, реабіліто́ванім на/у реабіліто́ваних