-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив рвону́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   рвоні́мо, рвоні́м
2 особа рвони́ рвоні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа рвону́ рвонемо́, рвоне́м
2 особа рвоне́ш рвонете́
3 особа рвоне́ рвону́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. рвону́в рвону́ли
жін.р. рвону́ла
сер.р. рвону́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
рвону́вши

Словник синонімів

ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИрозм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). - Док.: ви́рвати, рвону́ти, ви́смикати, ви́смикнути, ви́скубати, ви́скубти, ви́дерти, ви́драти, ви́шарпнути, ви́пручати, ви́щипати. Йде березняком дівчина,.. Стріне квітку - вириває (Я. Щоголів); Він стогнав, виривав свої руки з цупких Романових рук (Д. Ткач); Докопавшись до корінців, укритих філоксерою, вона рвала їх (М. Коцюбинський); Він висмикував їх [вуса] пальцями (І. Нечуй-Левицький); Треба буде видерти з тину по доброму кілку та й у путь (В. Винниченко); Біля нього стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (А. Шиян); Не встиг Яцуба схаменутись, як Лукія вишарпнула передавач у нього з рук (О. Гончар); - Лізь! - командував пошепки Санько, випручуючи ногу у товариша з рук (Б. Грінченко); Випручавши тихенько від нього свою руку,.. стала поодаль (Г. Квітка-Основ’яненко); Василь нервово вищипував із корінням зелені травинки (І. Шаповал).
ВІ́ЯТИ (про повітря - рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ], ВІ́ЯТИСЯрідше,ТХНУ́ТИрідше,ПРОДИХА́ТИрозм.;СТУДИ́ТИ (про холодний вітер); РВА́ТИ, БУРХА́ТИ, ШУГА́ТИ, ШИБА́ТИрозм. (сильно поривчасто). - Док.: війну́ти, повійну́ти, повіну́ти, пові́яти, поду́ти, ду́нути, поду́нути, подихну́ти, дихну́ти, прові́яти, проду́ти, дмухну́ти, заві́яти, заду́ти, потягну́ти, потягти́, рвону́ти, шугну́ти, шугону́ти, шибну́ти, шибону́ти. Вітер віє і стогне, квилить (Б. Грінченко); Легенький вітерець повівав, неначе подихував од заходу і шелестів листком (І. Нечуй-Левицький); Дме сильний, але теплий вітер (М. Коцюбинський); Падав дрібний сніжок, подував різкий вітер (А. Хижняк); Подув холодний вітер, почалися заморозки (Д. Бедзик); Теплий вітер дихав з-за Дніпра (М. Чабанівський); А там коло дверей так хороше: вітерок легенький провівав (Панас Мирний); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко); Сей-то вітер.. як дмухнув, так де і хмари подівалися (Г. Квітка-Основ’яненко); Холодний вітер тяг з півночі (Г. Коцюба); З Дніпра потягнув вітрець (Марко Вовчок); Хіба тобі [вітре] немає простору віятися попід небосклоном (Панас Мирний); На його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітер (І. Нечуй-Левицький); Вітерець устиг обтрусити росу з віт, приємно продихав крізь дерева (І. Ле); Студив холодний морський вітер (І. Микитенко); Насилу на ґаночок вибралась [дівчина], так рвав вітер (А. Головко); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер (А. Шиян).
СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами),ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИдіал.,ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИпідсил., ДРА́ТИпідсил.,РВА́ТИпідсил.,МИ́КАТИдіал. (перев. за волосся, вуха - до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). - Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́типідсил.шарпну́ти, шарпону́типідсил.сіпнути, сіпону́типідсил.торсону́типідсил.то́ргнути, торгону́типідсил.термосну́типідсилпотягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́типідсил.ускубну́ти[вскубну́ти], рвону́типідсил.ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); - Но! - гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула [мати] руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); - Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, - плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).