памятати 1 значень
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | пам’ята́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | пам’ята́ймо | |
2 особа | пам’ята́й | пам’ята́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | пам’ята́тиму | пам’ята́тимемо, пам’ята́тимем |
2 особа | пам’ята́тимеш | пам’ята́тимете |
3 особа | пам’ята́тиме | пам’ята́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | пам’ята́ю | пам’ята́ємо, пам’ята́єм |
2 особа | пам’ята́єш | пам’ята́єте |
3 особа | пам’ята́є | пам’ята́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
пам’ята́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | пам’ята́в | пам’ята́ли |
жін. р. | пам’ята́ла | |
сер. р. | пам’ята́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
пам’ята́вши |
Словник синонімів
Словник антонімів
ЗАБУВАТИ | ПАМ’ЯТАТИ |
Переставати пам’ятати кого-н., що-н. | Зберігати в пам’яті кого-н., що-н. |
Забувати ~ пам’ятати адресу, батька, вірш, дорогу, ім’я, його, матір, назву, клас, людину, минуле, обличчя, образ, слово, учителя, факти; про друга, про знайомого, про минуле, про свої обов’язки; взяти що-н., зайти куди-н.; записати що-н., передати що-н., попередити кого-н. Обіцяти, просити забувати ~ пам’ятати що-н., випадково, легко, раптово, швидко, завжди, постійно, рідко, часто. Забувати ~ пам’ятати (з підрядною частиною речення), щоб відбулося що-н., щоб зробити що-н. | |
Забувати про все на світі - ні про що інше не думати ~ пам’ятати про все на світі - нічого не забувати. | |
Пам’ятаєш, коли я приїздив, ти хотів мене за вуса посмикати? - Пам’ятаю, як ви й на коні мене вчили сидіти... - Таки не забув! - прояснів посмішкою Палій (Ю. Мушкетик). | |
Забування ~ запам’ятовування, забуття ~ пам’ять Пор. ще: ЗАБУВАТИ ~ ПРИГАДУВАТИ |