-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний па́морока  
родовий па́мороки  
давальний па́мороці  
знахідний па́мороку  
орудний па́морокою  
місцевий на/у па́мороці  
кличний па́мороко*  

Словник синонімів

ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА[ІМЛА́], МРЯ́КА, МРЯКОВИНАрозм.,МРИЧдіал.,НЕҐУ́РАдіал.;ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКАдіал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б. Грінченко); Долини були заповнені млою (І. Франко); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (В. Сосюра); Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович); Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде); Як її побачить [Василь] - дивиться на неї, мов крізь непрозору мрич (А. Крушельницький); Часто неґура заставала вівці у полонині (М. Коцюбинський); З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький); Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Я. Качура); Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко).

Словник фразеологізмів

ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Ганні, він і з голови викинув (В. Козаченко). ви́трусити з голови́ (з па́мороків). Я піймав себе на ганебнім чутті й гадці. Намагався їх витрусити з голови, думати про щось інше (Олесь Досвітній); [Степанида:] Іван вже більш тижня, як пішов по монастирях на прощу. [Химка:] Ага, так, так, я чула та й з памороків витрусила ту чутку (М. Кропивницький). ви́кинути з ума́. Плакав нишком, жив одною. Не міг викинути з ума (П. Грабовський).

відбира́ти / відібра́ти па́мороки (тя́му). 1. у кого, кому. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Знов почало в мене одбирати памороки (І. Нечуй-Левицький).

2. у кого. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. — Усе .. привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки (І. Нечуй-Левицький).

відби́ти па́мороки (по́мки, тя́мки). 1. кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. [Бичок:] Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! Правду кажуть: що кого Бог захоче покарати, то перш усього памороки одіб’є!.. (М. Кропивницький).

2. кому, у кого. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Зайшов я вже далеченько, бо мені неначе памороки одбило; але сльози перестали литись. Я став та й роздивляюсь, куди це я зайшов (І. Нечуй-Левицький); — А ви мене послухайте, начальники дорогі. Не дивіться, що я баба немічна, у мене ще помки не відбило (Ю. Бедзик); Мені відбило тямки. Певне, те саме було і з Жабі. Ми щось мололи поручикові чи, мабуть, потакували на те, що він нам торочив (Олесь Досвітній).

відбира́ти / відібра́ти па́мороки (тя́му). 1. у кого, кому. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Знов почало в мене одбирати памороки (І. Нечуй-Левицький).

2. у кого. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. — Усе .. привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки (І. Нечуй-Левицький).

втра́тити па́мороки (тя́му, па́м’ять). Знепритомніти. Він втратив памороки і тільки тоді опам’ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (І. Нечуй-Левицький); Тями не втратив [тамада]: продовжував славити іменинника (С. Ковалів); Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу: дух забило. Потім хотів себе мацнути за бік — і втратив пам’ять (Григорій Тютюнник). загуби́ти па́м’ять. Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам’ять (Ю. Яновський).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); [Морозиха:] Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька).

2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович).

3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш).

4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); [Морозиха:] Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька).

2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович).

3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш).

4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

лі́зти в го́лову кому і без додатка. Настирливо з’являтися у свідомості; ставати предметом думки. Чого тільки у ту ніч не передумаєш, чого не перегадаєш? Та все якесь таке у голову лізе неподобне (Панас Мирний); Одганяючи нехорошу, страшну, божевільну догадку, що настирливо лізла в голову, постукав [Олег] втретє (І. Рябокляч); Відгонить од себе такі крамольні думки — дивись, що лізе в голову (М. Чабанівський); Ще вчора на ковзанці він був їй не кращим і не гіршим від інших, а це так і лізе в голову (М. Стельмах); — Хмуришся… — Та-а, всяке лізе в голову… (Василь Шевчук). лі́зти до голови́. Чи не скучає.. Все це мимохіть лізе до голови (М. Коцюбинський). лі́зти в па́мороки. [Марфа Варфоломеївна:] Це все від байдиків лізе тобі таке в памороки (М. Кропивницький); // Згадуватися. А потім звертався до онука: — Яка буква?.. випалював [Гриць] те, що першим лізло в голову: Добро… (Ю. Збанацький).

моро́чити го́лову. 1. чим, над чим і без додатка, часто зі сл. собі, свою. Розмірковувати, роздумувати над чим-небудь, намагаючись розібратися в чомусь, з’ясувати, зрозуміти щось. — Розлігся проклятий пес і всю ниву прикрив, а ти ходи, мороч голову та шукай її (Україна сміється); — Хто ж то молодого Гризоту порятує? — морочу собі голову.— Не вікувати ж йому в стилягах, у паразитах (В. Речмедін); Я не став морочити собі голову цією явною маячнею чи недотепним жартом (І. Кулик). моро́чити па́мороки. [Марфа Варфоломеївна:] А ти б замість того, щоб морочити памороки такими загадками — від чого та через що — краще б майнула оце хутенько та й допомогла їй прати сорочок (М. Кропивницький). поморо́чити го́лову (тривалий час). — Тут усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (С. Васильченко).

2. чим, над чим і без додатка, часто зі сл. собі, свою. Займатися якоюсь копіткою, клопітливою справою; робити щось. — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережала б як-небудь та й годі! (Панас Мирний); // Обтяжувати себе чим-небудь. Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана — з чубчиком на лобі (Ю. Смолич); — Коли б однаково, то ніхто не морочив би й голови, щоб учити солдата стріляти (І. Багмут). поморо́чити го́лову. — Та що вам клопіт [вести справу]? — ..А помороч голову, поки й в уставі знайдеш; та ще попотверди, щоб запам’ятати й не помилитися (Панас Мирний).

3. часто зі сл. собі, свою.Перейматися якимись турботами; переживати. — Наробили якихось перегородок, помежували людей та й душаться у тих тісних суточках; морочать свою голову, нівечать серце (Панас Мирний); — А що, тут і залишитесь?.. Перебиралися б до дітей і голови собі не морочили б (Є. Гуцало).

4. перев. кому, чию, чим. Завдавати кому-небудь клопотів, турбот; заважати, набридати. Я посилав сей лист і дивувався, як можна комусь так голову морочити, як Вам (В. Стефаник); У неділі вечорами.. — ні душі. Ніхто не відриває тебе від праці, не морочить голови (Ю. Шовкопляс); — І не мороч мені голову! І людей з пантелику не збивай! (Л. Дмитерко); // із сл. ду́ма, кло́піт і т. ін. Непокоїти, турбувати. А що ж то за дума морочила генеральшину голову, щоб надбати аж трьом генеральським дочкам? (Панас Мирний); Усякий клопіт голову морочить, А руки відпочить ніяк не хочуть… (М. Рильський); // Заводити непотрібні розмови. Причвалає щовечора й морочить голову… Патякає щось таке, що воно мені зовсім не потрібно! (С. Васильченко); — Та що ви, діду, нам голову морочите! Ковбаса без часнику! Нате ось самі пересвідчитесь! (Остап Вишня); — Що це означає? З чого ця метушня? — Прошу говорити відверто й не морочити мені голови (О. Слісаренко); // Зволікати з чимсь. — Не морочте мені, Хомо, голови — кажіть зараз — буде фабрика? (М. Коцюбинський); В земстві довго морочили голову, поки жалування ваше видали, бо спізнився був трохи (С. Васильченко); — Що ж там таке? Кажи вже, не мороч моєї голови! (Панас Мирний).

5. кому і без додатка. Дурити, обманювати когось; хитрувати. [Сміхотвор (кланяється):] Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу і розумним голови морочу (М. Кропивницький); [Дудка:] Тягніть сюди машиніста! Ми йому, сучому синові, покажемо, як нам голови морочити (Я. Мамонтов); Нам один морочив голову цілий рік, доки розкусили, що він і в коногони не годиться (П. Панч); Часом здавалось, той просто морочить голову. Розповідає, а в самого лукаві очі так і бігають (Ю. Збанацький).

6. кому, жарт. Несерйозно, легковажно ставитися до когось, приваблювати до себе, закохувати в себе. Ну, зрозуміло, що молодій, цікавій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (З. Тулуб); — А нащо ж морочиш голову отому кучерявому? — Нікому я не морочу голови,— тихо каже Ольга (В. Кучер).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); [Морозиха:] Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька).

2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович).

3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш).

4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

уда́рило в па́мороки кому і без додатка, безос. У кого-небудь затуманилася свідомість; хто-небудь сп’янів. Тітка випила там чи не випила, але в памороки ударило (Є. Гуцало).