падлючити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[вульг.]
Словник відмінків
Інфінітив | падлю́чити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | падлю́чмо | |
2 особа | падлю́ч | падлю́чте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | падлю́читиму | падлю́читимемо, падлю́читимем |
2 особа | падлю́читимеш | падлю́читимете |
3 особа | падлю́читиме | падлю́читимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | падлю́чу | падлю́чимо, падлю́чим |
2 особа | падлю́чиш | падлю́чите |
3 особа | падлю́чить | падлю́чать |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
падлю́чачи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | падлю́чив | падлю́чили |
жін. р. | падлю́чила | |
сер. р. | падлю́чило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
падлю́чивши |