-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | озо́рювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | озо́рюймо |
2 особа | озо́рюй | озо́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | озо́рюватиму | озо́рюватимемо, озо́рюватимем |
2 особа | озо́рюватимеш | озо́рюватимете |
3 особа | озо́рюватиме | озо́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | озо́рюю | озо́рюємо, озо́рюєм |
2 особа | озо́рюєш | озо́рюєте |
3 особа | озо́рює | озо́рюють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
озо́рюючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | озо́рював | озо́рювали |
жін. р. | озо́рювала |
сер. р. | озо́рювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
озо́рювавши |
Словник синонімів
ОСІНИ́ТИ (про здогад, ідею і т. ін. - раптово з’явитися, виникнути), ОСЯ́ЯТИ [ОСЯ́ТИ], СЯЙНУ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ОЗОРИ́ТИ поет. рідше. - Недок.: осіня́ти, ося́ювати, осява́ти, озо́рювати. - А де ти живеш, Катю? - раптом осінила майора думка, що це дійсно знайома Івана (П. Автомонов); Мозок Нестора осяяла думка, як блискавка землю в непогожу ніч (І. Волошин); Всіх разом осяла одна думка: чорному цареві треба до війська гарних хлопців (М. Коцюбинський); Де вона її [пісню] чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам’яті, боляче вразило в саме серце (О. Гончар); Догадка страшна блиснула [Тихонові] в голові (А. Головко).
I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось - про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ [ВДА́РИТИ] підсил., ОСЯ́ЯТИ [ОСЯ́ТИ підсил. рідше], ОСІЯ́ТИ підсил. уроч., ОЗОРИ́ТИ поет., ОСВІНУ́ТИ діал., РОЗ’ЯСНИ́ТИ діал.; РОЗІТНУ́ТИ, РОЗСІКТИ́ (раптово або вузькою смугою). - Недок.: осві́тлювати, осві́чувати, освітля́ти рідше просві́тлювати, опромі́нювати, просві́чувати, висві́чувати, висві́тлювати, розсві́чувати, осява́ти, ося́ювати, ударя́ти [вдаря́ти], озо́рювати, роз’ясня́ти [роз’я́снювати], розтина́ти, розсіка́ти. Чиркнув [солдат] сірником, закурив і освітив вогником обличчя Бондаренка (А. Головко); Повівши ліхтариком по палубі, я освітлив лише порожнє місце (Ю. Яновський); Синій місяць химерною грою опромінив узор на вікні (В. Сосюра); Ой, да світи, місяць,.. Ой, та просвіти ж ти Милому дорогу (пісня); Ліхтариком.. Труда висвітлила спочатку важкі черевики (І. Ле); [Путята:] ..Скрипка горить на те, щоб розсвітити темряву, а пожежа на те, щоб знівечити людське добро (Юліан Опільський); Уже не раз пожежа просвітляла Повитий таїною небосхил (Л. Первомайський); Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах (Марко Вовчок); Парк осяяло сонце (В. Гжицький); Огонь осіяв сіни і - диво... перед Чіпкою стояла Галя! (Панас Мирний); Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (В. Бичко); Воно [сонце] осяло й зогріло землю (В. Самійленко); Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику (М. Старицький); Збоку крізь двері світло роз’яснювало середину стодоли (Лесь Мартович); Невдовзі прожектори розітнули темряву в кількох місцях (О. Гончар); І враз каганець тьму горища розсік (І. Нехода).