-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | оголо́мшувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | оголо́мшуймо |
2 особа | оголо́мшуй | оголо́мшуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | оголо́мшуватиму | оголо́мшуватимемо, оголо́мшуватимем |
2 особа | оголо́мшуватимеш | оголо́мшуватимете |
3 особа | оголо́мшуватиме | оголо́мшуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | оголо́мшую | оголо́мшуємо, оголо́мшуєм |
2 особа | оголо́мшуєш | оголо́мшуєте |
3 особа | оголо́мшує | оголо́мшують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
оголо́мшуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | оголо́мшував | оголо́мшували |
жін. р. | оголо́мшувала |
сер. р. | оголо́мшувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
оголо́мшувавши |
Словник синонімів
ПРИГОЛО́МШУВАТИ (сильним ударом, звич. по голові, доводити до стану непритомності), ОГЛУ́ШУВАТИ [ОГЛУША́ТИ], ПРИГЛУ́ШУВАТИ [ПРИГЛУША́ТИ], ГЛУШИ́ТИ розм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИ діал. - Док.: приголо́мшити, оглуши́ти, приглуши́ти, ошеле́шити, оголо́мшити, заголо́мшити діал. пришоло́мити діал. Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили вартового (І. Муратов); Сахно шарпнулася, удар у тім’я засліпив її і оглушив (Ю. Смолич); Вартового під дверима, що спробував зчинити тривогу, приглушили ударом (Д. Бедзик); Рибу глушать залізним шкворнем по голові (Л. Смілянський); - Буна дзіва! - сказав я йому і ошелешив прикладом по голові ... (О. Гончар).
ПРИГОЛО́МШУВАТИ (про чиїсь дії, слова, збіг обставин тощо - ставити когось у скрутне становище), ПРИБИВА́ТИ розм., ПРИШИБА́ТИ розм., ПРИВ’Я́ЛЮВАТИ розм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИ діал. - Док.: приголо́мшити, приби́ти, пришиби́ти, пришибнути, прив’яли́ти, ошеле́шити, оголо́мшити. Раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик); Несподівана поява Матвія прибила його (Мирослав Ірчан); Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, - ...так журба пришибла (Ганна Барвінок); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Він міркував собі, що коли у Бенедя що злого на думці, то таке пряме питання оголомшить і змішає його (І. Франко).