-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив оголи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оголі́мо, оголі́м
2 особа оголи́ оголі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оголю́ ого́лимо, ого́лим
2 особа ого́лиш ого́лите
3 особа ого́лить ого́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оголи́в оголи́ли
жін.р. оголи́ла
сер.р. оголи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ого́лений
Безособова форма
ого́лено
Дієприслівник
оголи́вши

Словник синонімів

ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. - Док.: відкри́ти, розкри́ти, відслони́ти, відтули́ти, розтули́ти, розхили́ти, оголи́ти. Вітаючись, він ґречно.. підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев’ячу шевелюру (О. Гончар); Накриває [Гонта] Червоною китайкою Голови козачі. Розкрив, ще раз подивився... (Т. Шевченко); Його довгим волоссям бавився вітер, відслонюючи високе чоло (В. Гжицький); Орися несміливо відтулила обличчя (Б. Грінченко); Доротті.. підійшла до вікна й розтулила важку гардину (І. Ле); Розхиляє у нього на грудях халата, а там чотири медалі й орден (І. Муратов); Конвоїри стягли з полоненого червоноармійця одяг, оголивши спину (П. Автомонов).
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИпідсил.розм., ОГРАБУВА́ТИпідсил. розм., ОБЧИ́СТИТИпідсил. розм., ОБДЕ́РТИпідсил. розм., ОБІДРА́ТИпідсил. розм., ОБЛУПИ́ТИпідсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИпідсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИрозм., ОКРА́СТИпоет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ[ОГОЛИ́ТИ]розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ[ОЧУХРА́ТИ]розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти[обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти[ого́лювати][оголя́ти], обчу́хрувати[очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці?Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей!Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.