обірватися 1
Словник відмінків
Інфінітив | обірва́тися, обірва́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обірві́мося, обірві́мось, обірві́мся | |
2 особа | обірви́ся, обірви́сь | обірві́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обірву́ся, обірву́сь | обірвемо́ся, обірвемо́сь, обірве́мся |
2 особа | обірве́шся | обірвете́ся, обірвете́сь |
3 особа | обірве́ться | обірву́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обірва́вся, обірва́всь | обірва́лися, обірва́лись |
жін.р. | обірва́лася, обірва́лась | |
сер.р. | обірва́лося, обірва́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обірва́вшись |