-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обізва́тися, обізва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обізві́мося, обізві́мось, обізві́мся
2 особа обізви́ся, обізви́сь обізві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обізву́ся, обізву́сь обізвемо́ся, обізвемо́сь, обізве́мся
2 особа обізве́шся обізвете́ся, обізвете́сь
3 особа обізве́ться обізву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обізва́вся, обізва́всь обізва́лися, обізва́лись
жін.р. обізва́лася, обізва́лась
сер.р. обізва́лося, обізва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обізва́вшись

Словник синонімів

ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДПОВІДА́ТИ (писати відповідь кому-небудь на лист), ВІДПИ́СУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ОБЗИВА́ТИСЯрідше. - Док.: відпові́сти́, відписа́ти, відгукну́тися, обізва́тися. Не гнівайтесь, що так не хутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Час від часу [сини] відгукуються листами (О. Гуреїв); Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка).
ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИрозм., ЗАГОМОНІ́ТИрозм., ЗАМО́ВИТИзаст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯрозм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). - Недок.: загово́рювати, забала́кувати, замовля́ти, обзива́тися, оклика́тися. Князь Костянтин заговорював до Єремії, але молодий хлопець, обізвавшись до його одним словом і то з неохотою, знов мовчав (І. Нечуй-Левицький); - Ходім! ходім! - замовлять усі разом та й підуть [до Чіпки] (Панас Мирний); От люди вироїлися з церкви, ідуть, гудуть, інші до його обзиваються, питають, чого він такий смутний (Марко Вовчок); Схаменувся [Палінур]. І до Нептуна окликнувся: "А що ти робиш, пан Нептун!" (І. Котляревський).
ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ[ОЗИВА́ТИСЯ], ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯзаст., УДАРЯ́ТИСЯ[ВДАРЯ́ТИСЯ] розм., заст.,ОБЕРТА́ТИСЯрідко. - Док.: зверну́тися, обізва́тися[озва́тися], окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися[вда́ритися], оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: - Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); - Нічим не проймеш! - апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

[і] сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він [Павло] і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

кров заговори́ла (обізва́лася) чия. У кого-небудь виявляються натура, звички, характер, погляди і т. ін., притаманні комусь. Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (М. Коцюбинський); А наймолодший [син] — мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка).

обзива́тися (озива́тися) / обізва́тися (озва́тися) сло́вом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь. Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (І. Франко); Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Леся Українка); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко); // Вступати в якісь стосунки з кимсь, бути чиїмсь однодумцем, побратимом і т. ін. Ти [Україна] ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (М. Рильський).

[і] сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він [Павло] і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).