обучити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | обучи́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обучі́мо, обучі́м | |
2 особа | обучи́ | обучі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обучу́ | обу́чимо, обу́чим |
2 особа | обу́чиш | обу́чите |
3 особа | обу́чить | обу́чать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обучи́в | обучи́ли |
жін.р. | обучи́ла | |
сер.р. | обучи́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
обу́чений | ||
Безособова форма | ||
обу́чено | ||
Дієприслівник | ||
обучи́вши |