обуритися 2 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(розгніватися)

Словник відмінків

Інфінітив обу́ритися, обу́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обу́рмося, обу́рмось
2 особа обу́рся обу́ртеся, обу́ртесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обу́рюся, обу́рюсь обу́римося, обу́римось, обу́римся
2 особа обу́ришся обу́ритеся, обу́ритесь
3 особа обу́риться обу́ряться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обу́рився, обу́ривсь обу́рилися, обу́рились
жін.р. обу́рилася, обу́рилась
сер.р. обу́рилося, обу́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рившись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.
-2-
дієслово доконаного виду
(обвалитися)

Словник відмінків

Інфінітив обу́ритися, обу́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обу́рмося, обу́рмось
2 особа обу́рся обу́ртеся, обу́ртесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обу́рюся, обу́рюсь обу́римося, обу́римось, обу́римся
2 особа обу́ришся обу́ритеся, обу́ритесь
3 особа обу́риться обу́ряться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обу́рився, обу́ривсь обу́рилися, обу́рились
жін.р. обу́рилася, обу́рилась
сер.р. обу́рилося, обу́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рившись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.

Словник відмінків

Інфінітив обу́ритися, обу́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обу́риться обу́ряться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обу́рився, обу́ривсь обу́рилися, обу́рились
жін.р. обу́рилася, обу́рилась
сер.р. обу́рилося, обу́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рившись