-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обсмо́ктувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | обсмо́ктуймо |
2 особа | обсмо́ктуй | обсмо́ктуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | обсмо́ктуватиму | обсмо́ктуватимемо, обсмо́ктуватимем |
2 особа | обсмо́ктуватимеш | обсмо́ктуватимете |
3 особа | обсмо́ктуватиме | обсмо́ктуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | обсмо́ктую | обсмо́ктуємо, обсмо́ктуєм |
2 особа | обсмо́ктуєш | обсмо́ктуєте |
3 особа | обсмо́ктує | обсмо́ктують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
обсмо́ктуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | обсмо́ктував | обсмо́ктували |
жін. р. | обсмо́ктувала |
сер. р. | обсмо́ктувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
обсмо́ктуваний |
Безособова форма |
обсмо́ктувано |
Дієприслівник |
обсмо́ктувавши |
Словник синонімів
ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). - Док.: обговори́ти, обміркува́ти, поміркува́ти, поміркува́тися розм. рідше обрахува́ти, обмо́вити, обсуди́ти, обсмокта́ти. Ярошенко підбіг до Дзерона, що обговорював справу з Молодецьким (О. Маковей); Обговорювали [Яремченко та Біляєв] деталі великого плану, намічали людей, з яких би можна збивати міцну організацію (Д. Бедзик); Вова з Аркадієм пішли терміново обмірковувати важливу новину, яку їм принесла Катя (О. Копиленко); Ми поміркували з Марусею, і я записав усі її поради (О. Донченко); Обмовляти з друзями новини; Сперечаємось, пригадуємо, що де вичитали.., обраховуємо свої погляди (М. Коцюбинський); [Грицько:] Кажіть краще, тітко, що тут трапилося. Гуртом обсудимо, то, може, що і пригадаємо, як горю запомогти (Панас Мирний); Їдемо. В дорозі перебрали геть усіх знайомих: обчислили [у відсотках] їхню некультурність, обсмоктали примхи (Я. Качура).
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ [ОГОЛИ́ТИ] розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ [ОЧУХРА́ТИ] розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти [обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти [ого́лювати] [оголя́ти], обчу́хрувати [очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.