обрідкуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обрі́дкуватий обрі́дкувата обрі́дкувате обрі́дкуваті
родовий обрі́дкуватого обрі́дкуватої обрі́дкуватого обрі́дкуватих
давальний обрі́дкуватому обрі́дкуватій обрі́дкуватому обрі́дкуватим
знахідний обрі́дкуватий обрі́дкувату обрі́дкувате обрі́дкуваті
орудний обрі́дкуватим обрі́дкуватою обрі́дкуватим обрі́дкуватими
місцевий на/в обрі́дкуватому, обрі́дкуватім на/в обрі́дкуватій на/в обрі́дкуватому, обрі́дкуватім на/в обрі́дкуватих