обрушувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив обру́шувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обру́шуймо
2 особа обру́шуй обру́шуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обру́шуватиму обру́шуватимемо, обру́шуватимем
2 особа обру́шуватимеш обру́шуватимете
3 особа обру́шуватиме обру́шуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обру́шую обру́шуємо, обру́шуєм
2 особа обру́шуєш обру́шуєте
3 особа обру́шує обру́шують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обру́шуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обру́шував обру́шували
жін. р. обру́шувала
сер. р. обру́шувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обру́шуваний
Безособова форма
обру́шувано
Дієприслівник
обру́шувавши