обручений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обру́чений обру́чена обру́чене обру́чені
родовий обру́ченого обру́ченої обру́ченого обру́чених
давальний обру́ченому обру́ченій обру́ченому обру́ченим
знахідний обру́чений обру́чену обру́чене обру́чені
орудний обру́ченим обру́ченою обру́ченим обру́ченими
місцевий на/в обру́ченому, обру́ченім на/в обру́ченій на/в обру́ченому, обру́ченім на/в обру́чених