обригати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[вульг.]
Словник відмінків
Інфінітив | обрига́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обрига́ймо | |
2 особа | обрига́й | обрига́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обрига́ю | обрига́ємо, обрига́єм |
2 особа | обрига́єш | обрига́єте |
3 особа | обрига́є | обрига́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обрига́в | обрига́ли |
жін.р. | обрига́ла | |
сер.р. | обрига́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обрига́вши |