-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обо́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обо́жуймо
2 особа обо́жуй обо́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обо́жуватиму обо́жуватимемо, обо́жуватимем
2 особа обо́жуватимеш обо́жуватимете
3 особа обо́жуватиме обо́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обо́жую обо́жуємо, обо́жуєм
2 особа обо́жуєш обо́жуєте
3 особа обо́жує обо́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обо́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обо́жував обо́жували
жін. р. обо́жувала
сер. р. обо́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обо́жуваний
Безособова форма
обо́жувано
Дієприслівник
обо́жувавши

Словник синонімів

ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИким, чим,КОХА́ТИрідко,ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм.,ДОЛЮ́БЛЮВАТИрозм.,ДОЛЮБЛЯ́ТИрозм.; ОБО́ЖНЮВАТИ, ОБО́ЖУВАТИ, БОГОТВОРИ́ТИ, БОЖЕСТВИ́ТИрідше (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким-небудь). Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Смішно сказати, але він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня з сумовитими очима (М. Стельмах); Хоч був тато грізний, а проте дуже нас жалував. Було як поїде в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Марко Вовчок); [Хома:] Я тебе одну кохаю, тобою дишу!.. (М. Кропивницький); Добра донька дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Може, саме тому й полюбляв кмітливого Онисифора. Часто слухав Данило його літописні записи (А. Хижняк); Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла й вона його - обопільно (Марко Вовчок); Талановиту молодь він [Кропивницький] обожнював (із мемуарів); Ольжині товаришки.. обожували Ольгу (І. Нечуй-Левицький); Хлопчик боготворив Буслая [голову колгоспу] (В. Москалець); Шевченко, якого вона [Леся Українка] божествила, .. мав на неї безпосередній стилістичний вплив (М. Рильський).
ПОВАЖА́ТИкого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ[ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯкому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯперед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ]перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИпідсил., ОБО́ЖУВАТИпідсил., ПРИЗНАВА́ТИрозм., МАТИ ЗГЛЯДЬна кого-що, розм.,ПРА́ЗНУВАТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИ[ПОЧИТА́ТИ]книжн., БЛАГОГОВІ́ТИперед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИпідсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИпідсил. рідко, НА́ВИДІТИдіал.Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); - В якому чині будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курінний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам’ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовлятий заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); - Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); - За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); - Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); [Мусій:] Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); - Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).