-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обмо́тувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | обмо́туймо |
2 особа | обмо́туй | обмо́туйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | обмо́туватиму | обмо́туватимемо, обмо́туватимем |
2 особа | обмо́туватимеш | обмо́туватимете |
3 особа | обмо́туватиме | обмо́туватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | обмо́тую | обмо́туємо, обмо́туєм |
2 особа | обмо́туєш | обмо́туєте |
3 особа | обмо́тує | обмо́тують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
обмо́туючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | обмо́тував | обмо́тували |
жін. р. | обмо́тувала |
сер. р. | обмо́тувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
обмо́туваний |
Безособова форма |
обмо́тувано |
Дієприслівник |
обмо́тувавши |
Словник синонімів
ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ] чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ [ВГОРТА́ТИ], ВМО́ТУВАТИ [УМО́ТУВАТИ], ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше, ОБТУ́ЛЮВАТИ діал.; ПОВИВА́ТИ (пелюшкою, повивачем немовля); КУ́ТАТИ, УКУ́ТУВАТИ [ВКУ́ТУВАТИ], ЗАКУ́ТУВАТИ, ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ] (старанно, звичайно в тепле). - Док.: обгорну́ти [огорну́ти], загорну́ти, обви́ти, обмота́ти, замота́ти, зави́ти [завинути], угорну́ти [вгорну́ти], вмота́ти [умота́ти], оберну́ти, утушкувати [втушкувати], обкла́сти [обікла́сти], обтули́ти, пови́ти, уку́тати [вку́тати], заку́тати, обку́тати [оку́тати]. Сидів [Мирон] на оберемку сіна, сортував і обгортав кропивою.. своїх щук і окунів (О. Підсуха); Дід дбайливо загортав портрет у нову мамину хустку (П. Козланюк); Бережно обвила вона письмо у папір і в шматину (І. Франко); Під Ольшаною спалили [польські магнати] Данила Кожевського, обмотавши прядивом і засмоливши (О. Стороженко); Він його [зайця] у шинелю замотав і приніс (М. Трублаїні); Тут з коня зіходить віла біла і здіймає свого побратима, завиває у намітку білу (Леся Українка); Наблизь мене, Боже, і в смерть угорни, пірну я у тебе, ти - в мене пірни (В. Стус); Треба найти чорного кота та вмотати в ятерину (Словник Б. Грінченка); - ..Взяли мене з водиці Лоскотарочки-сестриці; В тепле листя обертали (Я. Щоголів); - Я не забрудню, - сказав Сашко, - обкладу книгу газетою... (В. Кучер); Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська); Породила мене мати У високих палатах, Шовком повила (Т. Шевченко); - Ввійдіть, - гукає вчителька, щільно кутаючи плечі в пухову хустку (О. Донченко); Вона.. знімає вовняну ковдру і .. вкутує нею коліна Миколи (Я. Галан); Лягаючи спати, хазяйка закутала теплою хусткою чайник (А. Головко); Однієї ночі в’язні хустського табору розібрали огорожу на центральному плаці, ..поставили схожу на ешафот трибуну, сам пам’ятник обкутали брезентом (С. Скляренко); Рослини "передчувають" сувору зиму більш ніж за три-чотири місяці, окутуючи себе спеціальним шаром захисних оболонок (з журналу).
ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ [ОДУРИ́ТИ], ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм., ПРОВЕСТИ́ розм., ОБВЕСТИ́ розм., ОБІЙТИ́ розм., ОБМОТА́ТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ [ОКРУТИ́ТИ] розм., ОБПЛЕСТИ́ [ОПЛЕСТИ́] розм., ОБПЛУ́ТАТИ [ОПЛУ́ТАТИ] розм., ОБМОРО́ЧИТИ розм., ЗАМОРО́ЧИТИ розм., ОБСКАКА́ТИ розм., КУПИ́ТИ розм., ОМАНИ́ТИ рідше, ОСТУПА́ЧИТИ розм. рідше, ЗМИ́ЛИТИ розм. рідше, ОБТУМАНИТИ [ОТУМА́НИТИ] діал. - Недок.: обма́нювати, обду́рювати [оду́рювати], дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати [окру́чувати], обпліта́ти [опліта́ти], обплу́тувати [оплу́тувати], моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); - ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); - Отак-то ти нас обвів, дядьку? - обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (О. Кобилянська); - Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, - з жалем промовив Михайло. - Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); - Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс [Іван] та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); [Степанида:] Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); - Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу, - он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). - Пор. бреха́ти.
ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. - повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ [ОПЛЕСТИ́], ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ [ОСОТА́ТИ рідше], ОПОВИ́ТИ [ОБПОВИ́ТИ розм. рідше], ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ [ВВИ́ТИ], ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ [ОКРУТИ́ТИ розм.], ОБІЙНЯ́ТИ рідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ [ОСНУВА́ТИ], ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). - Недок.: обвива́ти, обпліта́ти [опліта́ти], перепліта́ти, обсо́тувати [осо́тувати], обповива́ти [оповива́ти], запліта́ти, повива́ти, увива́ти [ввива́ти], перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати [окру́чувати], обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати [осно́вувати], заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Тут [в альтанці] було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь - всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку [Д. Ткач].
ОБКРУ́ЧУВАТИ [ОКРУ́ЧУВАТИ рідше] чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ [ОБПОВИВА́ТИ рідше], ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ [ОПЛУ́ТУВАТИ рідше], ОБКУ́ТУВАТИ рідше; УКРУ́ЧУВАТИ [ВКРУ́ЧУВАТИ] (міцно). - Док.: обкрути́ти [окрути́ти], обмота́ти, обви́ти, опови́ти [обпови́ти], обвести́, обплу́тати [оплу́тати], обниза́ти, обку́тати, укрути́ти [вкрути́ти]. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).