-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | облиша́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | облиша́ймо |
2 особа | облиша́й | облиша́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | облиша́тиму | облиша́тимемо, облиша́тимем |
2 особа | облиша́тимеш | облиша́тимете |
3 особа | облиша́тиме | облиша́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | облиша́ю | облиша́ємо, облиша́єм |
2 особа | облиша́єш | облиша́єте |
3 особа | облиша́є | облиша́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
облиша́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | облиша́в | облиша́ли |
жін. р. | облиша́ла |
сер. р. | облиша́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
облиша́вши |
Словник синонімів
ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ [ЗОСТАВЛЯ́ТИ] рідко. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, переда́ти, обли́шити, оста́вити [зоста́вити]. - Так схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску. Тоді пани кинуть її і подадуться на службу, а землю залишать нам (М. Стельмах); Умерла раз на Соколію бідна вдова, а.. дрібним сиротам не лишила нічого (Ю. Федькович); Доробився він у тих лісах та на воді до того, що царинки свої позадовжував [заборгував], а дітей не в силі вивінувати [наділити посагом] хоч так, як його дєдьо [батько] йому по смерті своїй полишав (А. Крушельницький); Обзиваюся до синів, - шануйте старого батька! Не прогайнував нічо [нічого], не змарнував, але ще придбав та й вам передає (Лесь Мартович); Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають (Т. Шевченко); Князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті (Марко Вовчок). - Пор. заповіда́ти.
ПРИПИНЯ́ТИ що, з інфін. (якусь роботу, діяльність тощо), ПЕРЕСТАВА́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИДАТИ, ПОЛИША́ТИ, ОБЛИША́ТИ, ЗАЛИША́ТИ, ЛИША́ТИ рідко, ЗГОРТА́ТИ [ЗГО́РТУВАТИ], ЗАКИДА́ТИ розм., ПРИОСТАВА́ТИ діал.; ОБРИВА́ТИ (раптово). - Док.: припини́ти, переста́ти, поки́нути, ки́нути, полиши́ти, обли́шити, залиши́ти, згорну́ти, заки́нути, приостати, обірва́ти. Він припиняє творчу роботу і починає зводити власну майстерню (І. Волошин); - Еге, чого ж то вже спочивати? - здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом (Грицько Григоренко); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидає співати (Марко Вовчок); - Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене (І. Нечуй-Левицький); Він доносив князеві, що полишає службу через те, що літа й здоров’я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка); Мати почала обніматись та цілуватись з жінкою, а Роман облишив на хвилину роботу, зацікавлено розглядаючи незнайому (Ю. Збанацький); При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потреби такої дороги (І. Франко); Блажен, хто міг лишити рано Бенкети юності, до дна Її не випивши вина (переклад М. Рильського).