-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | облача́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | облача́ймо |
2 особа | облача́й | облача́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | облача́тиму | облача́тимемо, облача́тимем |
2 особа | облача́тимеш | облача́тимете |
3 особа | облача́тиме | облача́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | облача́ю | облача́ємо, облача́єм |
2 особа | облача́єш | облача́єте |
3 особа | облача́є | облача́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
облача́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | облача́в | облача́ли |
жін. р. | облача́ла |
сер. р. | облача́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
облача́вши |
Словник синонімів
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ [УДЯГА́ТИ], УБИРА́ТИ [ВБИРА́ТИ], ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.; НАРЯДЖА́ТИ (одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИ розм.; ВИРЯДЖА́ТИ, РОЗРЯДЖА́ТИ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИ розм. (гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону). - Док.: одягти́ [одягну́ти], вдягну́ти [удягну́ти], вдягти́ [удягти́], убра́ти [вбра́ти], оді́ти, зоді́ти, зодягти́ [зодягну́ти], облачи́ти, наряди́ти, обряди́ти, ви́рядити, розряди́ти, ви́чепурити, прихаху́лити діал. приодягти [приодягнути], прибра́ти. Привезли [дітей] за місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягли в чисті сорочки (Ю. Яновський); Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко); Здивувалися Федір і Марина як і справді почали їх мити, чесати, в нову одежу вбирати (Панас Мирний); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Що ти мене, як старця, у драному водиш (Словник Б. Грінченка); Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії,.. у путь супроводили (Я. Баш); Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки (П. Куліш); У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце.. - радо усміхнений. - Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (А. Головко); [Світилки і свашки:] На нас сорочка з китайки. Нас мати виряджала, з скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький); Пані її приодягла хороше, у городі пошили їй керсет і юпку, і черевики купили (Ганна Барвінок). - Пор. 1. надяга́ти.