обкуритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обкури́тися, обкури́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обкурі́мося, обкурі́мось, обкурі́мся | |
2 особа | обкури́ся, обкури́сь | обкурі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обкурю́ся, обкурю́сь | обкуримо́ся, обкуримо́сь, обкури́мся |
2 особа | обкури́шся | обкурите́ся, обкурите́сь |
3 особа | обкури́ться | обкуря́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обкури́вся, обкури́всь | обкури́лися, обкури́лись |
жін.р. | обкури́лася, обкури́лась | |
сер.р. | обкури́лося, обкури́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обкури́вшись |