-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обзива́тися, обзива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обзива́ймося, обзива́ймось
2 особа обзива́йся, обзива́йсь обзива́йтеся, обзива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обзива́тимуся, обзива́тимусь обзива́тимемося, обзива́тимемось, обзива́тимемся
2 особа обзива́тимешся обзива́тиметеся, обзива́тиметесь
3 особа обзива́тиметься обзива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обзива́юся, обзива́юсь обзива́ємося, обзива́ємось, обзива́ємся
2 особа обзива́єшся обзива́єтеся, обзива́єтесь
3 особа обзива́ється обзива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обзива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обзива́вся, обзива́всь обзива́лися, обзива́лись
жін. р. обзива́лася, обзива́лась
сер. р. обзива́лося, обзива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обзива́вшись

Словник синонімів

ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДПОВІДА́ТИ (писати відповідь кому-небудь на лист), ВІДПИ́СУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ОБЗИВА́ТИСЯрідше. - Док.: відпові́сти́, відписа́ти, відгукну́тися, обізва́тися. Не гнівайтесь, що так не хутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Час від часу [сини] відгукуються листами (О. Гуреїв); Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка).
ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИрозм., ЗАГОМОНІ́ТИрозм., ЗАМО́ВИТИзаст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯрозм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). - Недок.: загово́рювати, забала́кувати, замовля́ти, обзива́тися, оклика́тися. Князь Костянтин заговорював до Єремії, але молодий хлопець, обізвавшись до його одним словом і то з неохотою, знов мовчав (І. Нечуй-Левицький); - Ходім! ходім! - замовлять усі разом та й підуть [до Чіпки] (Панас Мирний); От люди вироїлися з церкви, ідуть, гудуть, інші до його обзиваються, питають, чого він такий смутний (Марко Вовчок); Схаменувся [Палінур]. І до Нептуна окликнувся: "А що ти робиш, пан Нептун!" (І. Котляревський).
ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ[ОЗИВА́ТИСЯ], ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯзаст., УДАРЯ́ТИСЯ[ВДАРЯ́ТИСЯ] розм., заст.,ОБЕРТА́ТИСЯрідко. - Док.: зверну́тися, обізва́тися[озва́тися], окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися[вда́ритися], оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: - Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); - Нічим не проймеш! - апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

[і] сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він [Павло] і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

обзива́тися (озива́тися) / обізва́тися (озва́тися) сло́вом до кого і без додатка. Вступати в розмову, говорити з кимсь. Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (І. Франко); Софія не зважилась, а може, й не схотіла озватися до баронеси словом (Леся Українка); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко); // Вступати в якісь стосунки з кимсь, бути чиїмсь однодумцем, побратимом і т. ін. Ти [Україна] ішла на пана, на магната, І з татранських синіх полонин Озивавсь до тебе словом брата Непокірний польський селянин (М. Рильський).

[і] сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він [Павло] і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).