-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обговори́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обговорі́мо, обговорі́м
2 особа обговори́ обговорі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обговорю́ обгово́римо, обгово́рим
2 особа обгово́риш обгово́рите
3 особа обгово́рить обгово́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обговори́в обговори́ли
жін.р. обговори́ла
сер.р. обговори́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обгово́рений
Безособова форма
обгово́рено
Дієприслівник
обговори́вши

Словник синонімів

ОБГОВО́РЮВАТИщо (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИрідше,ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИдіал.; ОБСМО́КТУВАТИрозм. (надто детально). - Док.: обговори́ти, обміркува́ти, поміркува́ти, поміркува́тисярозм. рідшеобрахува́ти, обмо́вити, обсуди́ти, обсмокта́ти. Ярошенко підбіг до Дзерона, що обговорював справу з Молодецьким (О. Маковей); Обговорювали [Яремченко та Біляєв] деталі великого плану, намічали людей, з яких би можна збивати міцну організацію (Д. Бедзик); Вова з Аркадієм пішли терміново обмірковувати важливу новину, яку їм принесла Катя (О. Копиленко); Ми поміркували з Марусею, і я записав усі її поради (О. Донченко); Обмовляти з друзями новини; Сперечаємось, пригадуємо, що де вичитали.., обраховуємо свої погляди (М. Коцюбинський); [Грицько:] Кажіть краще, тітко, що тут трапилося. Гуртом обсудимо, то, може, що і пригадаємо, як горю запомогти (Панас Мирний); Їдемо. В дорозі перебрали геть усіх знайомих: обчислили [у відсотках] їхню некультурність, обсмоктали примхи (Я. Качура).
ОБГОВОРЮВАТИ (про учасників зібрання, зборів тощо - висловлювати свою думку про кого-, що-небудь, пропонувати щось), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИрозм.,ОБСУ́ДЖУВАТИдіал. - Док.: обговори́ти, розгля́нути, розібра́ти, обсуди́ти. Тепер Соя не жартував, говорив суворо, повчально. Так пункт за пунктом обговорили увесь договір (Д. Ткач); На місцевкомі довелось розглядати Таратуту. Некрасива ця історія.. була... тільки ниточкою від клубочка (О. Гончар); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (О. Іваненко); Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (М. Коцюбинський).
ОБМОВЛЯ́ТИкого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ[ОСУ́ДЖУВАТИ], СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ[ОГОВО́РЮВАТИ]розм., ОПОРО́ЧУВАТИ, ПОРО́ЧИТИ, ОСЛАВЛЯ́ТИ, ОСЛА́ВЛЮВАТИ, ОЧОРНЯ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ, УСЛАВЛЯ́ТИ розм.,УСЛА́ВЛЮВАТИрозм.,ОБНО́СИТИрозм.,ОБПЛІ́СКУВАТИрозм.,ОКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ШЕЛЬМУВА́ТИрозм., ОСУДЖА́ТИрідше,ҐАБЗУВА́ТИдіал.; НАГОВО́РЮВАТИна кого і без додатка,НАМОВЛЯ́ТИ, ОББРІ́ХУВАТИкого,НАБАЛА́КУВАТИна кого, розм.,НАБРІ́ХУВАТИрозм.,КЛЕПА́ТИрозм.,НАКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм., ВА́ДИТИна кого, діал. (звичайно - говорити неправду про когось). - Док.: обмо́вити, обсуди́ти[осуди́ти], обговори́ти[оговори́ти], опоро́чити, осла́вити, очорни́ти, усла́вити, обнести́, обплеска́ти, оклепа́ти, ошельмува́ти, оцерклюва́тидіал.облихосло́вити, опащекува́тидіал.наговори́ти, намо́вити, оббреха́ти, набала́кати, набреха́ти, наклепа́ти, наплеска́ти. В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Д. Бедзик); Отож мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (коломийка); Ще поки Мася молодша була.. та не осудлива; а як стукнуло вже за двадцять, то ту осудила, ту очорнила, ту обговорила (А. Свидницький); Попід хатами.. сиділи баби й молодиці, лущили соняшник.. і, хитаючи головами, когось судили (С. Васильченко); В сусіда жінка язиката мене неславить (І. Франко); Я мовчала... мовчала, мов не знала й не чула нічого, а тепер привселюдно осоромлю її,.. хай знає, як мене порочити! (Л. Яновська); - Якщо вона могла на все село ославити мене, то могла ж і тобі в листі набрехати про мене хтозна й чого! (А. Головко); - Чогось на мене оце напався наш піп.. лає мене, ганить, обносить мене по селі (І. Нечуй-Левицький); [Руфін:] Крістін її навмисне оклепав, щоб здихатись (Леся Українка); Оце і був його [Товкачів] план: з допомогою Марійки скинути, ошельмувати Бурчака (В. Земляк); - Ти чого мою доньку ґабзуєш? - скипів Окунь (М. Стельмах); Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством. Через те кожен на кожного клепав, наговорював (Панас Мирний); - Не намовляй, тату, - заперечила дівчина. - Адже ти сам вибирав яблука й печиво (Д. Ткач); - Він, - кажуть, - оббрехав нас справникові, він йому щонебудь підніс, щоб нашим хлібом орудувати... (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, - всміхнулася Ліна (О. Гончар); Сусідки головами хитали, зітхали..: - Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (О. Ковінька); Замість радіти успіхові товариша.. - перемозі над страшною хворобою, - йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (І. Кочерга); Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що ледве самі позбудуться страху, як уже пащекують і наклепують всякий бруд на того, кого ще так недавно боялись (Леся Українка); - Так ти тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний); Облихословити знайомого. - Пор. 1. ганьби́ти.