-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обвива́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | обвива́ймо |
2 особа | обвива́й | обвива́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | обвива́тиму | обвива́тимемо, обвива́тимем |
2 особа | обвива́тимеш | обвива́тимете |
3 особа | обвива́тиме | обвива́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | обвива́ю | обвива́ємо, обвива́єм |
2 особа | обвива́єш | обвива́єте |
3 особа | обвива́є | обвива́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
обвива́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | обвива́в | обвива́ли |
жін. р. | обвива́ла |
сер. р. | обвива́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
обвива́вши |
Словник синонімів
ВИ́ТИСЯ (про рослини - обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́ рідше; ОБВИВА́ТИ що, ПОВИВА́ТИ що (собою). - Док.: поплести́ся, пови́тися, обви́тися, обплести́ся, обви́ти, пови́ти. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в’ються (Б. Грінченко); В лузі на калину Плететься ожина (пісня); Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Леся Українка); Повзуть гліцинії, не знаючи утоми, Все вище й вище (М. Рильський); Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич).
ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ] чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ [ВГОРТА́ТИ], ВМО́ТУВАТИ [УМО́ТУВАТИ], ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше, ОБТУ́ЛЮВАТИ діал.; ПОВИВА́ТИ (пелюшкою, повивачем немовля); КУ́ТАТИ, УКУ́ТУВАТИ [ВКУ́ТУВАТИ], ЗАКУ́ТУВАТИ, ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ] (старанно, звичайно в тепле). - Док.: обгорну́ти [огорну́ти], загорну́ти, обви́ти, обмота́ти, замота́ти, зави́ти [завинути], угорну́ти [вгорну́ти], вмота́ти [умота́ти], оберну́ти, утушкувати [втушкувати], обкла́сти [обікла́сти], обтули́ти, пови́ти, уку́тати [вку́тати], заку́тати, обку́тати [оку́тати]. Сидів [Мирон] на оберемку сіна, сортував і обгортав кропивою.. своїх щук і окунів (О. Підсуха); Дід дбайливо загортав портрет у нову мамину хустку (П. Козланюк); Бережно обвила вона письмо у папір і в шматину (І. Франко); Під Ольшаною спалили [польські магнати] Данила Кожевського, обмотавши прядивом і засмоливши (О. Стороженко); Він його [зайця] у шинелю замотав і приніс (М. Трублаїні); Тут з коня зіходить віла біла і здіймає свого побратима, завиває у намітку білу (Леся Українка); Наблизь мене, Боже, і в смерть угорни, пірну я у тебе, ти - в мене пірни (В. Стус); Треба найти чорного кота та вмотати в ятерину (Словник Б. Грінченка); - ..Взяли мене з водиці Лоскотарочки-сестриці; В тепле листя обертали (Я. Щоголів); - Я не забрудню, - сказав Сашко, - обкладу книгу газетою... (В. Кучер); Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська); Породила мене мати У високих палатах, Шовком повила (Т. Шевченко); - Ввійдіть, - гукає вчителька, щільно кутаючи плечі в пухову хустку (О. Донченко); Вона.. знімає вовняну ковдру і .. вкутує нею коліна Миколи (Я. Галан); Лягаючи спати, хазяйка закутала теплою хусткою чайник (А. Головко); Однієї ночі в’язні хустського табору розібрали огорожу на центральному плаці, ..поставили схожу на ешафот трибуну, сам пам’ятник обкутали брезентом (С. Скляренко); Рослини "передчувають" сувору зиму більш ніж за три-чотири місяці, окутуючи себе спеціальним шаром захисних оболонок (з журналу).
ОБЛЯГА́ТИ (про одяг, взуття - щільно прилягати до тіла з усіх боків), ОБТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ [ОХО́ПЛЮВАТИ], ОБІЙМА́ТИ, ОБПИНА́ТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ОБХВА́ЧУВАТИ розм.; ОБТИСКА́ТИ, ОБТИ́СКУВАТИ, ОБЖИМА́ТИ (перев. про взуття); ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ] (перев. про одяг - доладно, вишукано). - Док.: облягти́, обтягти́, обтягну́ти, обхопи́ти [охопи́ти], обійня́ти, обіп’ясти, обіпну́ти, обли́пнути, обліпи́ти, приста́ти, обхвати́ти, обти́снути, обжа́ти, обви́ти, опови́ти, пови́ти, обгорну́ти [огорну́ти]. Одягла [Зоня] свій парадний чорний костюм - фрак, що облягав її фігуру, наче лаковий листок (Ірина Вільде); Халяви чобіт щільно облягають литки; Витканий матір’ю червоний пояс туго обхоплював її стрункий стан (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Синя, золотом ткана туніка обіймала чудові форми молодого, наче з рожевого мармуру витесаного тіла (Юліан Опільський); Плаття було тепер тісне на неї, обпинало її (І. Сенченко); Обігнали згорбленого чоловіка в білому плащі, який облипав навколо його незграбного тіла (Є. Гуцало); Піднялася [Аглая Феліцітас]. Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (О. Кобилянська); Чорна сукня міцно обхвачувала її повні плечі (І. Нечуй-Левицький); Черевички на високих каблучках тісно обжимають вузеньку ступню (Григорій Тютюнник); Гнучкий стан [Дзвінки] обвивали дорогі запаски (В. Гжицький); Довга та чорна шата, мов хмара, його обгортала (Леся Українка); Чорна кашемірова сукня огортала її стан (А. Шиян).
ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. - повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ [ОПЛЕСТИ́], ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ [ОСОТА́ТИ рідше], ОПОВИ́ТИ [ОБПОВИ́ТИ розм. рідше], ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ [ВВИ́ТИ], ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ [ОКРУТИ́ТИ розм.], ОБІЙНЯ́ТИ рідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ [ОСНУВА́ТИ], ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). - Недок.: обвива́ти, обпліта́ти [опліта́ти], перепліта́ти, обсо́тувати [осо́тувати], обповива́ти [оповива́ти], запліта́ти, повива́ти, увива́ти [ввива́ти], перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати [окру́чувати], обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати [осно́вувати], заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Тут [в альтанці] було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь - всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку [Д. Ткач].
ОБІЙМА́ТИ (обхоплювати руками чи рукою кого-небудь, виражаючи любов, ніжність, приязнь і т. ін.), ОБНІМА́ТИ, ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТАТИ], ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ [ОХО́ПЛЮВАТИ], ПРИГОРТА́ТИ (особливо ніжно, ласкаво); ПРИТУЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЮВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТИСКА́ТИ (міцно) зі сл. до себе, серця, грудей і т. ін.; СТИСКА́ТИ [СТИ́СКУВАТИ], ДУШИ́ТИ зі сл. обійми, підсил. - Док.: обійня́ти, обня́ти, обгорну́ти [огорну́ти], обви́ти, опови́ти, пови́ти, обхопи́ти [охопи́ти], обла́пити розм. пригорну́ти, притули́ти, прихили́ти, прити́снути, сти́снути, здуши́ти. Він мене обіймав одною рукою, а другою гладив по лиці (Лесь Мартович); А з Петрусем В гаю [Мар’яна], в лузі Щовечора святого - Розмовляла, Жартувала, Обнімала, мліла (Т. Шевченко); Балабуха не примітив, що одна рука Бонковського обгортала Олесин стан (І. Нечуй-Левицький); Дві теплі руки огорнули шию Семена Петровича (з журналу); Заголосила Марія.. Припала до Матвія і не тямила, що робить. Обвивала його шию руками, то знову падала на стіл (Мирослав Ірчан); Їй хотілося кинутись батькові на груди, оповити руками його міцні плечі і щось сказати (О. Іваненко); Любуша, схлипуючи, повиває його шию руками (І. Кочерга); Він охоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (М. Стельмах); Якусь мить Боженко дивився на Ростислава.. Потім не витримав, незграбно облапив його (Ю. Смолич); Усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (П. Кочура); Я поспішав назустріч Марії, притуляв її до себе, навіть не питаючи, чом вона запізнилася (І. Муратов); Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав [Доря] одразу, що се його день (М. Коцюбинський). - Пор. 1. обхо́плювати.
ОБКРУ́ЧУВАТИ [ОКРУ́ЧУВАТИ рідше] чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ [ОБПОВИВА́ТИ рідше], ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ [ОПЛУ́ТУВАТИ рідше], ОБКУ́ТУВАТИ рідше; УКРУ́ЧУВАТИ [ВКРУ́ЧУВАТИ] (міцно). - Док.: обкрути́ти [окрути́ти], обмота́ти, обви́ти, опови́ти [обпови́ти], обвести́, обплу́тати [оплу́тати], обниза́ти, обку́тати, укрути́ти [вкрути́ти]. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).
ОТО́ЧУВАТИ (про ліс, дерева, будівлі і т. ін. - міститися навколо чого-небудь), ОПЕРІ́ЗУВАТИ [ОБПЕРІ́ЗУВАТИ рідше], ОБХО́ПЛЮВАТИ [ОХО́ПЛЮВАТИ], ОБСТУПА́ТИ [ОСТУПА́ТИ розм.], ОСЯГА́ТИ, ОБСТАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБВО́ДИТИ, ОБІЙМА́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше; ОБГИНА́ТИ [ОГИНА́ТИ] (перев. півколом); ОБНИ́ЗУВАТИ (бути розміщеним навколо чогось рядками); ОПОЯ́СУВАТИ рідше (у вигляді смуги); ОГОРО́ДЖУВАТИ рідше, ОБДАВА́ТИ діал. - Док.: оточи́ти, опереза́ти [обпереза́ти], обхопи́ти [охопи́ти], обступи́ти [оступи́ти], осягну́ти [осягти́], обста́ти, опови́ти, облягти́, обви́ти, обве́сти, обійня́ти, обігну́ти, обниза́ти, опоясати, огороди́ти, обда́ти. Старі дуби оточували галявину (О. Донченко); Москву оперізують світлі житлові масиви, кожний з яких - сучасне місто середньої величини (з газети); Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко); Сам [Чохов] пішов шукати воду. Він знайшов її у тихій заводі, яку зі всіх боків обступали комиші (Григорій Тютюнник); Маленьку хату оступили кругом високі ясени (С. Васильченко); Їдем лісом, нас ліс Мов наметом осяга (П. Грабовський); Тече струмок в своїм багнистім ложі. Його обстали берестки малі (М. Бажан); Ліс темними крилами своїми озеро оповив (І. Волошин); Сумні млини облягли широкий майдан (Панас Мирний); Висока кам’яна стіна обвивала сад; Фруктовий садок обіймав палац з півночі (Ю. Смолич); Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (І. Франко); Обнизали вони [хатки] кругом низкою глибоку долину (І. Нечуй-Левицький); Сотні тисяч москвичів [захищаючи Москву від фашистських загарбників] цілодобово працювали на будівництві оборонних рубежів, що опоясували столицю (з журналу); Пробігла [Люба] біля верб, що живою рамкою огороджували лісове подвір’я (М. Стельмах); Високо.. випинається Рарив. Його обдає темно-зелений ліс (О. Кобилянська).
ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. - поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ], ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ [УКРИВА́ТИ], КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ, ЗАСТЕЛЯ́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ [ОБХО́ПЛЮВАТИ], ОБІЙМА́ТИ [ОБНІМА́ТИ], ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ], ОТО́ЧУВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ [ОСНО́ВУВАТИ], ОБСТУПА́ТИ [ОСТУПА́ТИ розм.], ОБКЛАДА́ТИ, ВГОРТА́ТИ [УГОРТА́ТИ], ВПОВИВА́ТИ [УПОВИВА́ТИ], ОБСО́ТУВАТИ, ЗАСО́ТУВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідко; ОБЛИ́ЗУВАТИ (перев. про полум’я); ПРИТУМА́НЮВАТИ (трохи, не цілком). - Док.: опови́ти, обгорну́ти [огорну́ти], обволокти́, заволокти́, затягти́, затягну́ти, облягти́, пови́ти, обви́ти, покри́ти, вкри́ти [укри́ти], застели́ти, засла́ти, охопи́ти [обхопи́ти], обійня́ти [обня́ти], обку́тати [оку́тати], оточи́ти, заснува́ти, обснува́ти [оснува́ти], обступи́ти [оступи́ти], обкла́сти [обікла́сти], вгорну́ти [угорну́ти], впови́ти [упови́ти], обсота́ти, засота́ти, пойня́ти, окри́ти, затка́ти, притума́нити. Місто оповив густий туман (Ю. Шовкопляс); З-за гори хмарою суне сірий туман і.. обгорта він кожну деревину (Панас Мирний); Холодний морок огортає колону зі всіх боків (О. Гончар); Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах і обволікає сірим туманом голі кущі (П. Панч); З Ташані валувала пара, заволікаючи придорожні верби (Григорій Тютюнник); На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більші простори неба (В. Гжицький); Облягають небо хмари, Піднялося все живе (П. Грабовський); Тихий час надвечірній, .. Як ти млою повиваєш Те, що грало пишноцвітно В кольоровості незмірній (М. Рильський); Він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (А. Головко); За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину (Т. Шевченко); Все небо вкрила Білява мла (П. Грабовський); Сизо-жовтий туман жита криє (Г. Косинка); Дим застилає вулиці, далеко виповзає у море (В. Кучер); Машину повністю охоплює полум’я (Ю. Яновський); Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко); Біла імла.. обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (І. Нечуй-Левицький); З-під каблуків.. б’є курява, хмарою окутуючи танцюристів (О. Гончар); Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський); Заснував [Аркадій Петрович] хату димом сигари (М. Коцюбинський); Обснувала [осінь] димами гори (І. Франко); Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський); Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський); Вгорнула ліс волога мла (Л. Первомайський); Туман встає по долині, Село вповиває (С. Руданський); Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак); Білу хату засотує мла (Т. Масенко); Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза мла (З. Тулуб); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори (П. Грабовський); Синій димок.. послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник).
ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан - повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого, що, ПЕРЕЙМА́ТИ кого, що, ЗАХО́ПЛЮВАТИ кого, БРА́ТИ кого і без додатка, ЗАБИРА́ТИ кого і без додатка, розм.; СПО́ВНЮВАТИ [СПОВНЯ́ТИ] кого, що, НАПО́ВНЮВАТИ [НАПОВНЯ́ТИ] кого, що, ЗАПО́ВНЮВАТИ [ЗАПОВНЯ́ТИ] що (перев. із сл. серце, душа); ОПАДА́ТИ кого, ОСІДА́ТИ кого, ЗАПОЛО́НЮВАТИ [ЗАПОЛОНЯ́ТИ] кого, що, ПОЛОНИ́ТИ кого, що, НАЛЯГА́ТИ на кого-що, ОБСТУПА́ТИ кого, що, ОБСТАВА́ТИ кого, що, ОКРИВА́ТИ кого, що, ПОСІДА́ТИ кого, що, ОБСІДА́ТИ кого, що, розм., ОБЛЯГА́ТИ кого, що, розм., НАСІДА́ТИ на кого-що, розм., НАПОСІДА́ТИ на кого-що, кого, що, розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого-що, розм., НАПОЛЯГА́ТИ на кого-що, розм., НАПОВЗА́ТИ на кого-що і без додатка, розм. (перев. про сумні думки, почуття - гнітити); ПЕРЕПОВНЯ́ТИ [ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ] кого, що, РОЗПИРА́ТИ кого, що, РОЗПИНА́ТИ кого, що (про почуття, переживання - виповнювати душу вщерть); НАЛІТА́ТИ на кого, НАПЛИВА́ТИ на кого-що, НАРИНА́ТИ на кого і без додатка, НАХО́ДИТИ на кого, розм., НАПАДА́ТИ на кого, діал. кого, ПОЙМА́ТИ кого, ПОНІМА́ТИ кого, розм., НАКО́ЧУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПРИСТУПА́ТИ до кого-чого, розм., ОШИБА́ТИ кого, діал. (про думки, почуття, настрій, стан - раптово з’являючись, поглинати); ОБДАВА́ТИ кого, що, ОБВІВА́ТИ [ОБВІ́ЮВАТИ] кого (про настрій, відчуття - раптово виникати під впливом чого-небудь); ПРОНИ́ЗУВАТИ кого, що, розм., ПРОЙМА́ТИ кого, що, розм., ПРОБИРА́ТИ кого, ПРОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (відчуватися глибоко або протягом короткого часу); ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ] кого, що, ОПОВИВА́ТИ кого, що, ОБВИВА́ТИ кого, що, ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ] кого, що, ПОВИВА́ТИ кого, СПОВИВА́ТИ кого, ОБВОЛІКА́ТИ кого, що (про почуття, фізичний стан - поступово підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту); ДОЛА́ТИ кого, СКОРЯ́ТИ кого, ЗМАГА́ТИ кого, розм. (перев. про фізичний стан). - Док.: охопи́ти, оволоді́ти, заволоді́ти, опанува́ти, обхопи́ти, обійня́ти, обня́ти, перейня́ти, захопи́ти, взя́ти [узя́ти], забра́ти, спо́внити, напо́внити, запо́внити, опа́сти, осі́сти, заполони́ти, налягти́, обступи́ти, обста́ти, окри́ти, посі́сти, обсі́сти, облягти́, насі́сти, напосі́сти, напосі́стися, наполягти́, наповзти́, перепо́внити, розпе́рти, розіпну́ти, розп’ясти [розіп’я́сти́], налеті́ти, нали́нути, наплисти́ [напливти́], напли́нути, нари́нути, найти́, напа́сти, пойня́ти, поня́ти, накоти́тися, приступи́ти, обда́ти, обві́яти, прониза́ти, пройня́ти, пробра́ти, прохопи́ти, обгорну́ти [огорну́ти], опови́ти, обви́ти, обку́тати [оку́тати], пови́ти, спови́ти, обволокти́, здола́ти, подола́ти, скори́ти, змогти́. Сон тікав, і якась тривога і недобре передчуття все більше і більше охоплювали її (Григорій Тютюнник); Нові думки і нова радість оволодівають ним (Д. Ткач); Керманичами, бачу, заволодіває неспокій (Г. Хоткевич); Дивний настрій починає опановувати мене під гомін чужої мови (С. Васильченко); Якесь давнє-давнє почування любе знов обхоплювало його (Б. Грінченко); Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (О. Гончар); Думки одна одної неспокійніші обнімали його (Панас Мирний); Невимовне хвилювання переймало Марію (Ю. Смолич); Радість потроху захоплювала Данила (О. Копиленко); Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (М. Коцюбинський); Наглий страх женця забрав (П. Грабовський); Спогади милі, кохані Сповнюють душу мою (О. Олесь); Радісне хвилювання наповнювало її змучене серце (А. Шиян); Якесь крихке, нетривке щастя заповнювало її серце (М. Тарновський); Усіх опав переляк (П. Панч); Велика туга осіла мою душу (Т. Шевченко); На якийсь час думка про цигарку заполонює мене всього (І. Багмут); Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило (М. Коцюбинський); Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його (М. Стельмах); Така журба обступила душу (О. Гуреїв); Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (С. Воскрекасенко); Окриває його важка туга; обгортають голову чорні думки (Панас Мирний); Думки посідали Зінька, не давали йому впокою, гнітили йому серце (Б. Грінченко); Не раз думки мене тривожні обсідали, Що зброю нікому на світі залишить (переклад М. Рильського); Тимко.. задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Григорій Тютюнник); Навіть на здорові душі Сум і туга насіда (І. Франко); Захара напосідали тривожні думи (К. Гордієнко); Деколи напосідалися на нього страшні і нічим не виправдані підозри і ревнощі (Григорій Тютюнник); Якісь важкі думи наполягають на неї (І. Нечуй-Левицький); Лежить і думає Тамара. Темною хмарою наповзають важкі думи (А. Хижняк); Невимовне щастя буття переповнює серце Петрові (А. Головко); Злість розпирала його, клекотіла в грудях (І. Цюпа); І злість мене бере, та й цікавість розпинає (Остап Вишня); Цілий рій гадок і питань... налітав в його голову (І. Франко); Сум налине на хвилинку й полинний трунок в серце розіллє (Н. Забіла); Напливали здогади на душу й мучили (О. Кобилянська); Несподівано наринули спогади. Згадав своє безрадісне дитинство (В. Гжицький); Часом находила на неї меланхолійна злість (І. Ле); Її кожен раз страх нападав, як тілько зачинало грюкотіти (Панас Мирний); Холодов кидав грубі, суворі слова і, відчуваючи, як гнів поймає його, мов страшна, запаморочлива мана, намагався тамувати в собі цю хвилю почуттів (Л. Дмитерко); Уростав з того визнаття гнів його на Галю, понімав його душу (Марко Вовчок); Туга накочується на нього раптово, несподівано після симфонічних концертів у заводському клубі, на які мало хто ходить із робітничої молоді (О. Сизоненко); Стала приступать їй до серця досада (Леся Українка); Страх мене ошибав, про таке думаючи (Ганна Барвінок); І од власних згуків обдає його гарячим жахом (С. Васильченко); З узгір’я за селом розкинулося звичне і разом несподіване видовисько, що обурило, обвіяло людей гнівом (К. Гордієнко); І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі (М. Рильський); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні (Ю. Шовкопляс); Земля дрижить, гілля тріщить, рев, крик та писк по лісі, аж страх пробирає (І. Франко); Всі почуття її на мить завмерли, отупіли, щоб по хвилинній закляклості прохопити всю її істоту непереносно гострим болем (З. Тулуб); Огортає її серце якась утіха, якась весела надія душу гріє (Панас Мирний); Чорні думки оповивали молоду Лукину: одна думка сумна, а друга сумніша (І. Нечуй-Левицький); [Тетяна:] Навимовним якимсь щастям її обвиває, коли говорить він до тебе з ласкою!.. (І. Карпенко-Карий); Солодке, глибоке, безмежне потерпання - воно вже повивало мене цілого (Ю. Смолич); Дивні якісь радощі - не то сон, не то дрімота - сповивають його душу (Панас Мирний); Важка, незнана досі млость обволікла його тіло (І. Багмут); Буйко замислюється. Втома долає його (Я. Баш); Його скорив кам’яний сон (Я. Галан); Видко, втома починає і його змагати (Леся Українка).