-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив оббіло́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббіло́вуймо
2 особа оббіло́вуй оббіло́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббіло́вуватиму оббіло́вуватимемо, оббіло́вуватимем
2 особа оббіло́вуватимеш оббіло́вуватимете
3 особа оббіло́вуватиме оббіло́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа оббіло́вую оббіло́вуємо, оббіло́вуєм
2 особа оббіло́вуєш оббіло́вуєте
3 особа оббіло́вує оббіло́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
оббіло́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. оббіло́вував оббіло́вували
жін. р. оббіло́вувала
сер. р. оббіло́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
оббіло́вувавши

Словник синонімів

ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. - Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Франко); Рубали мисливці забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (М. Трублаїні); Одпріг [дурень] драбинчасту [конячину] та.. узяв та й зарізав її, далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (О. Стороженко); Нагіллі дуба два дебелі браконьєри підвісили щойно вбиту косулю і вже почали її білувати, здирати шкуру (О. Бердник); Нарешті Юрко оббілував.. кроля (С. Чорнобривець); Стали [верблюди] й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем (О. Гончар); Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський).