-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив оббі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббі́гаймо
2 особа оббі́гай оббі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббі́гаю оббі́гаємо, оббі́гаєм
2 особа оббі́гаєш оббі́гаєте
3 особа оббі́гає оббі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оббі́гав оббі́гали
жін.р. оббі́гала
сер.р. оббі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
оббі́гавши
-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив оббі́гати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббі́гаймо
2 особа оббі́гай оббі́гайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббі́гаю оббі́гаємо, оббі́гаєм
2 особа оббі́гаєш оббі́гаєте
3 особа оббі́гає оббі́гають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. оббі́гав оббі́гали
жін.р. оббі́гала
сер.р. оббі́гало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
оббі́гавши

Словник відмінків

Інфінітив оббіга́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   оббіга́ймо
2 особа оббіга́й оббіга́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа оббіга́тиму оббіга́тимемо, оббіга́тимем
2 особа оббіга́тимеш оббіга́тимете
3 особа оббіга́тиме оббіга́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа оббіга́ю оббіга́ємо, оббіга́єм
2 особа оббіга́єш оббіга́єте
3 особа оббіга́є оббіга́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
оббіга́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. оббіга́в оббіга́ли
жін. р. оббіга́ла
сер. р. оббіга́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
оббіга́вши

Словник синонімів

ОББІ́ГАТИ (швидко ходячи, бігаючи, побувати в багатьох місцях, відвідати багатьох), ОББІ́ГТИрозм., ОБГАНЯ́ТИрозм.,ОБГАСА́ТИрозм., ОБЛІТА́ТИпідсил. розм., ОБЛЕТІ́ТИпідсил. розм.,ЗБІ́ГАТИСЯзаст.Того ж дня вона оббігала всіх сусідів, дослухаючись до самих різноманітних припущень (М. Стельмах); Тася проскочила повз Раїсу і, не помітивши її, оббігла всі класи (М. Коцюбинський); Аж глядь - немає коло возика Лиски!.. І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок, поза базаром (І. Вирган); Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Яновський); По просьбі Марійки збігалася Домініка по всіх ворожках околиці (О. Кобилянська).
ОБГИНА́ТИ[ОГИНА́ТИ] (про стежку, річку і т. ін. - мати, робити вигін), ОББІГА́ТИ, ОБТІКА́ТИ. - Док.: обігну́ти, оббі́гти, обтекти́. Я побіг до потічка, що.. губився під вільхами і вербами, обгинаючи дідову сливу (І. Чендей); Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (І. Франко); Дорога йшла попід селом, дугою огинаючи городи (В. Козаченко); Темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Панас Мирний).
ОБМИНА́ТИ[ОМИНА́ТИ] (звертати з прямого шляху, напрямку, рухатися стороною, минаючи кого-, що-небудь), ОБГИНА́ТИ[ОГИНА́ТИ], ОБХО́ДИТИ, ОБ’ЇЖДЖАТИ, ОБ’ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ОББІГА́ТИ (біжучи); ОБЛІТА́ТИ (летячи); ПОМИНА́ТИрозм., ОБТІКА́ТИрідше,ВИМИНА́ТИдіал. - Док.: обмину́ти[омину́ти], обігну́ти, обійти́, об’ї́хати, оббі́гти, облеті́ти, помину́ти, обтекти́, ви́минути. Тихозоров з Черняєвою продиралися крізь хащі,.. обминали дикі плантації лісових кущів (О. Донченко); Оминаючи людей, Терентій виїжджає на гінні дороги (М. Стельмах); І знову їхали [Вітя і Марія] праворуч, огинали якесь озеро, заросле очеретами та кугою (І. Ле); На сонячній стороні рів уже висох так, що не треба його обходити подалеку (П. Козланюк); Довго і марудно доводилося [Косінському] об’їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то зліва, то справа (Д.Ткач); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт зник уже. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко); - Карпе! Держи-бо цабе! - крикнув батько на сина. - Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши (В. Кучер); Де були при сіні люди, там я їх виминав, ховаючись поза копиці (І. Франко). - Пор. 1. мина́ти.
УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ[ОМИНАТИ], ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИрозм.,БОКУВА́ТИвід кого, діал. - Док.: уни́кнути, обмину́ти[оминути], обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала [Гафійка] батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів’я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів’я); - Я не Горпина, що всім [людям] мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). - Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.

Словник фразеологізмів

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно [обличчя] стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його [до нього] (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя (І. Цюпа); // що. Всіляко уникати чого-небудь. Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (М. Стельмах); Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою (В. Большак).

2. що. Не бувати десь, не заходити, не заїжджати кудись. З того часу ресторани обминав десятою дорогою (Я. Гримайло); Джеря обходив панський двір десятою вулицею (І. Нечуй-Левицький); Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою (П. Загребельний); // Навмисно проходити, проїжджати іншим шляхом, далеко від чогось. Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату (М. Зарудний); Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею (Ю. Яновський); // перен. Не відновлюватися, не повертатися. Спорожніла, прищухла Семенютина хата, проте сон і спокій обминали її десятою дорогою (І. Головченко і О. Мусієнко).

3. кого, що. Боятися, побоюватися когось, чогось. Думав [Микола] над одним — як виявити отого мерзотника та провчити так, щоб до нових віників пам’ятав та десятою дорогою обходив (Ю. Збанацький); — Установу нашу обходять десятою дорогою лише люди нечесні (П. Кочура).

обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею). 1. кого. Уникати зустрічі з ким-небудь. Воно [обличчя] стало недобре, лихе, наче жінка побачила перед собою найзапеклішого ворога, якого збиралась обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою (В. Нестайко); — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко (Григорій Тютюнник); — Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його [до нього] (І. Нечуй-Левицький); // Уникати будь-яких контактів з кимсь. — Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою (М. Чабанівський); — Батюшка Софроній?! Тато ж його не любили, десятою дорогою обходили (В. Речмедін); — Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають (В. Винниченко); — Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя (І. Цюпа); // що. Всіляко уникати чого-небудь. Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою (Є. Гуцало); Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (М. Стельмах); Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою (В. Большак).

2. що. Не бувати десь, не заходити, не заїжджати кудись. З того часу ресторани обминав десятою дорогою (Я. Гримайло); Джеря обходив панський двір десятою вулицею (І. Нечуй-Левицький); Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою (П. Загребельний); // Навмисно проходити, проїжджати іншим шляхом, далеко від чогось. Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату (М. Зарудний); Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею (Ю. Яновський); // перен. Не відновлюватися, не повертатися. Спорожніла, прищухла Семенютина хата, проте сон і спокій обминали її десятою дорогою (І. Головченко і О. Мусієнко).

3. кого, що. Боятися, побоюватися когось, чогось. Думав [Микола] над одним — як виявити отого мерзотника та провчити так, щоб до нових віників пам’ятав та десятою дорогою обходив (Ю. Збанацький); — Установу нашу обходять десятою дорогою лише люди нечесні (П. Кочура).

оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом). 1. кого, що. Швидко оглянути кого-, що-небудь. Хутко очима оббіг натовп (А. Головко); Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий); Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк); Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський); Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний).

2. що. Швидко прочитати, проглянути щось написане. Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла [зім’яла] її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).

оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом). 1. кого, що. Швидко оглянути кого-, що-небудь. Хутко очима оббіг натовп (А. Головко); Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий); Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк); Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський); Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний).

2. що. Швидко прочитати, проглянути щось написане. Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла [зім’яла] її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).

оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом). 1. кого, що. Швидко оглянути кого-, що-небудь. Хутко очима оббіг натовп (А. Головко); Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий); Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк); Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський); Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний).

2. що. Швидко прочитати, проглянути щось написане. Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла [зім’яла] її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).

о́чі оббі́гли / оббіга́ють чиї, кого, що. Хтось швидко оглянув кого-, що-небудь. Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку, веселу світличку (І. Франко).