оббурюваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний оббу́рюваний оббу́рювана оббу́рюване оббу́рювані
родовий оббу́рюваного оббу́рюваної оббу́рюваного оббу́рюваних
давальний оббу́рюваному оббу́рюваній оббу́рюваному оббу́рюваним
знахідний оббу́рюваний, оббу́рюваного оббу́рювану оббу́рюване оббу́рювані, оббу́рюваних
орудний оббу́рюваним оббу́рюваною оббу́рюваним оббу́рюваними
місцевий на/в оббу́рюваному, оббу́рюванім на/в оббу́рюваній на/в оббу́рюваному, оббу́рюванім на/в оббу́рюваних