-1-
іменник чоловічого роду
(дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж; розпиляна вздовж колода)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний оба́піл оба́поли
родовий оба́пола оба́полів
давальний оба́полу, оба́полові оба́полам
знахідний оба́піл оба́поли
орудний оба́полом оба́полами
місцевий на/в оба́полі на/в оба́полах
кличний оба́поле* оба́поли*

Словник синонімів

ОБА́БІЧприсл. (з обох боків), ОБІ́РУЧрідше, ПОО́БІЧрідше,ОБА́ПОЛИрідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Яновська); Розлогий український степ широко розкинувся обаполи (Ю. Смолич).
ОБА́ПІЛ (розпиляна вздовж колода), ОБА́ПОЛОК, ПЛАСТИ́НА. Поромоня.. тесав уміло стовпи й обаполи (П. Загребельний); Люди.. поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький); З розгону [коні] збігли на греблю. Під стукіт коліс загриміли пластини (П. Тичина).