по са́ме (до) ні́куди. 1. Дуже сильно, надзвичайно, найвищою мірою. — Ну, а ти ж як? — Як бачиш…— показав Шмалько на свою подрану сорочку, на засмальцьовані до нікуди штани (С. Добровольський); Вагон натоптаний пасажирами до нікуди (І. Багряний); Вона стріла недалеко від села у вибалку три підводи.., навантажені по саме нікуди хатніми речами (Ю. Яновський); — В нас тут, крім Сутули, час від часу з’являються ще й інші дописувачі. Серед них по саме нікуди набрид нам одноокий занудько із Сулиминих хуторів, якого Микола чомусь прозвав Лжедимитрієм (О. Гончар).
2. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Ти кого шукаєш? Венеру, ха-ха-ха?! Нащо ти Венері здався, в неї других зальотників по саме нікуди! (Є. Гуцало).
3. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; до кінця, до краю. — І справді, хіба ж можна по саме нікуди орати узбіччя, розорювати схили на балках? Дощі підуть — все розмиють (І. Цюпа); — Не вчіть жити, ситий навчанням по саме нікуди (О. Гончар).