-1-
сполучник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

НА́ЧЕспол. порівняльний (ужив. для приєднання порівняльних зворотів і підрядних речень), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, ЯК, БУ́ЦІМрозм.,БУ́ЦІМТОрозм.,ГЕ́ЙБИдіал.Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (О. Довженко); Тільки неясні згадки, ніби відгомін далеких слів, пропливали в мозку, зникаючи в безвісті (В. Собко); Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, так наші молоти гриміли раз у раз (І. Франко); І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав (Т. Шевченко); І один одному матроси У вічі глянули тоді, Немов звіряли братні душі (М. Нагнибіда); - Весна має бути рання, - гоноровито відповідали панські попихачі, начеб вони самі приганяли нагайками теплу годину (М. Стельмах); Говорив він легко, просто, начебто й зовсім не вкладаючи душі в те, що казав (Є. Гуцало); Над самою землею торорохнув [грім], мовби земля провалилася, мовби море піднялося до небес (Г. Хоткевич); Рідколісся тихої заплави, Спить Дунай, немовби й не тече (П. Воронько); Повітря в лісі.. захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним свобідно (І. Франко); В нього кучерявився низько підстрижений, густий, як щітка, чубчик (Ю. Збанацький); - Цей князь не дивиться, а буцім тебе ріже очима, як ножем (І. Нечуй-Левицький); Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шинках у нас (І. Котляревський).
НА́ЧЕспол., част. (спол. з’ясувальний - ужив. для приєднання деяких видів підрядних речень із знач. неповної достовірності, сумніву, непевності тощо; част. - ужив. для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності тощо), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, БУ́ЦІМрозм.,БУ́ЦІМТОрозм.,ГЕ́ЙБИдіал.;ЛИБО́НЬрозм. (ужив. з більшими синтаксичними обмеженнями). Кузьма робить вигляд, наче він мудрує (М. Стельмах); Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні); Про Ваньку говорилося в селі, ніби він працював ковалем у самому Києві (Ю. Збанацький); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський); [Лев (удає, мов недочув):] Га? ідіть здорові! (Леся Українка); - Усе ти з книжками, Давиде, - і мов задумалась (А. Головко); Помічено було, нібито щось прошмигнуло в натовпі (О. Гончар); Гнався за ними нібито десь і міліціонер на своїм мотоциклі (О. Гончар); Бач, притворяється, начеб вони нічого не знають (М. Стельмах); Вийшла й подивилася округи.. [Кармелева дружина] - начеб усе округи змінилося (Марко Вовчок); - Розсердився [батюшка] на Опанаса, нібито Опанас нагайкою вдарив, коли підходив (О. Довженко); Я знову слухаю начебто знайому і водночас незнайому музику (Є. Гуцало); Розказували, мовби мати Явдошина.. сиділа увечері пізно в своїй хаті, ..коли у двері щось стук-стук! (Марко Вовчок); Артем мовби не чув її (А. Головко); Колись баби плескали, мовбито він крадене передержує! (Б.Грінченко); Канапа..мала мовбито штучний вигляд з тою дерев’яною спинкою (Олена Пчілка); Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: "Тату, укрийте нас!" (С. Васильченко); Потім поїзд немовби спіткнувся і знов став (Ю. Смолич); - Ми вповали, що ось немовбито Господь поможе й на Вкраїні завести запорозькі порядки! (П. Куліш); З-за печі часто виглядала (Дидона), Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (І. Котляревський); - Недобрі звістки.. - обізвався буцім крізь сон Єремія (І. Нечуй-Левицький); - Рішуче перечу, буцімто Святе Письмо декретує для звірів віковічну неволю у чоловіка (І. Франко); Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (А. Головко); - Я чую, ти женишся... Та, кажуть, либонь молода не хоче (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

аж [ні́би] підроста́ти. Ставати задоволеним, гордим, побачивши, почувши, спостерігши чи сказавши що-небудь приємне. — У мене ж нема того приданого, яке потрібно тобі,— дивується і непокоїться дівчина.— Дарма, наживемо якось,— аж підростає Левко в своїй щедрості (М. Стельмах); Неважко вгадати серед натовпу того, чиє саме прізвище в цю мить оголошується: аж ніби підростає одразу, світлішає обличчя (О. Гончар).

моло́ти язико́м, зневажл. 1. Говорити, висловлюватися, розбалакувати. А Лушня за те, що добре вміє язиком молоти, частує товариство, примовляючи: “Щоб пани здорові були, щоб нам худібки придбали!” (Панас Мирний); Язиком уміє, мабуть, той телепень молоти (В. Большак); — Та що тут розповідати,— змахує рукою дід.— Самі пусті слова. Даремно тільки молоти язиком (Ю. Збанацький). замоло́ти язико́м. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи! — замолов язиком Юруш (І.Нечуй-Левицький); // Багато, довго говорити. І ляскають, доки язик не стане колом. І не тільки жінки — у них, кажуть, звичка молоти язиком природжена,— а й чоловіки (М. Рудь); [Одарка (підвела очі):] Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, мели собі язиком, скільки влізе, а мені аж нічогісінько!.. (М. Кропивницький). намоло́ти язико́м. Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, пішов нагору до канцелярії, де знайшов поручника Лукаша (Переклад С. Масляка). помоло́ти язико́м. Обидві вони, і Люда й Аниська, люблять помолоти язиком… (Л. Первомайський).

2. Вести несерйозні розмови, займатися пустими балачками; базікати. В житті потрібно щось уміти, А не молоти язиком (С. Воскрекасенко). — Знаю, що ти не з добра мелеш язиком, не хочеш згадувати про дот (З газети). моло́ти язико́м небили́ці. — Він уже другий день меле язиком небилиці у хаті (П. Козланюк). моло́ти, що на язи́к наверне́ться. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (І. Франко).

3. Говорити швидко, безупинно і т. ін. Шарлота .. голосно молола язиком [по-французьки], розкидала руками, вигиналася (Л. Мартович). моло́ти язико́м, ні́би млин. Вальчиха розгортала стрічки, молола язиком, ніби млин, та вихвалювала свій крам (І.Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́́би і т. ін.) бджіл у ву́́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови).

[на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)] відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) з мішка́ (з ла́нтуха), зі сл. си́пати, си́патися. Невпинно, безперервно, щедро і т. ін.; у великій кількості. [Канупір:] Слухаєш-слухаєш його, ..а він сипе [сипле] та й сипе [слова], як з мішка (М. Кропивницький); У той день вони [рекорди] сипалися, як із мішка (В. Собко); А питання так і сиплються, мов з мішка, і не всяк їм дасть раду (І. Цюпа); Де-не-де тротуар чистили від снігу, хоч згори, мов з мішка, сипався новий (М. Томчаній); — Доведе він тебе цими віршами, сипле, як із лантуха (З газети). ні́би горо́х з мішка́. Ідеї сипалися з Бориса Павловича, ніби горох з мішка (В. Дрозд).

як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом си́пати / поси́пати, зі сл. говори́ти, чита́ти і т. ін. Дуже швидко, багато, безперервно, не зупиняючись. — Кресало є? .. є! .. А губка є? .. є! .. Ну викрешемо… га! — торохтів він, мов горохом сипав (М. Коцюбинський); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле,— з любов’ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах); Хаврусь був проворний, жвавий, говорив.., неначе горохом сипав (І. Нечуй-Левицький); Раптом зірвавшись з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив, немов горохом посипав (І. Франко). ні́би горо́хом си́пати об сті́нку. Голос у хлопця був трохи глухуватий .. Адже буває: інший читає вірша, ніби сипле горохом об стінку. А цей укладає в кожне слово пристрасть душі (З газети); // Даремно. ні́би горо́хом об стіну́. Кажеш, говориш, показуєш, і ніби горохом об стіну. Казав: гляди не пускай їх надвір…— Але знаєш, Матвію, діти не можуть і в хаті завжди сидіти (У. Самчук).

як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом си́пати / поси́пати, зі сл. говори́ти, чита́ти і т. ін. Дуже швидко, багато, безперервно, не зупиняючись. — Кресало є? .. є! .. А губка є? .. є! .. Ну викрешемо… га! — торохтів він, мов горохом сипав (М. Коцюбинський); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле,— з любов’ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах); Хаврусь був проворний, жвавий, говорив.., неначе горохом сипав (І. Нечуй-Левицький); Раптом зірвавшись з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив, немов горохом посипав (І. Франко). ні́би горо́хом си́пати об сті́нку. Голос у хлопця був трохи глухуватий .. Адже буває: інший читає вірша, ніби сипле горохом об стінку. А цей укладає в кожне слово пристрасть душі (З газети); // Даремно. ні́би горо́хом об стіну́. Кажеш, говориш, показуєш, і ніби горохом об стіну. Казав: гляди не пускай їх надвір…— Але знаєш, Матвію, діти не можуть і в хаті завжди сидіти (У. Самчук).

як (мов, ні́би і т. ін.) грім. Фізично витривалий, сильний, дужий (про людину). — Ех, Даниле, ах, Даниле, Був же ти як грім! З молодим було б під силу Позмагатись їм (А. Малишко); — Панове! До Мартина Пушкаря тут посланець прибув із Січі… Ввійшов, як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом… (Л. Костенко); // Міцний, ставний (про постать людини). Чуб кучерявий, сам [отець Олександер] красивий, постать, як грім (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь у во́ду, перев. зі сл. пропа́сти, зни́кнути і т. ін. 1. Безслідно. Ніхто, ніхто не знатиме, як він [Василь] тут загине. Напишуть додому, що безвісти пропав! Безвісти, як камінь у воду... (П. Автомонов).

2. Нічого не відомо. — Ще як забрали, бідолашного [чоловіка], австрійці, так відтоді мов камінь у воду (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт на са́ло, зі сл. погляда́ти, позира́ти і т. ін. Ласо, пожадливо, заздрісно. Коли хто в простенькій одежі, то він на тих і не дивиться, а все поглядає як кіт на сало тільки на жупанних (Г. Квітка-Основ’яненко); У політику бавиться [підсудний] та все на тоті [ті] панські ґрунти як кіт на сало позирає (Д. Бедзик).

[як (мов, ні́би і т. ін.)] кло́ччя жува́ти. 1. зі сл. говори́ти. Невиразно, нерозбірливо. Говорить мов клоччя жує (Укр.. присл..); — Що він говорить мов клоччя жує? — тіпнуло Мартохою (Є. Гуцало).

2. Нудно і настирливо повторювати те саме. — Ти знов-таки своєї? От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) ко́лесо без бу́кші, діал., з дієсл. Безупинно, безперервно. — От ґава стара [жінка] розмололась мов колесо без букші (М. Стельмах).

росту́ть / ви́росли кри́ла в кого. Хто-небудь перебуває у стані піднесення, відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін. Тремтячими руками він почав відмикати замок, відчуваючи, що його істота перероджується, що в нього ростуть крила (Олесь Досвітній); Вдруге ти на світ народилась, на широкий, ясний світ. Не ті в йому смутки, не ті й радощі, що знала ти змалку. Виростають у тебе щодня крила, більшають, ширшають, дужчають (П. Куліш); [Куниця:] Яка схвильованість, щирість,— ти, мабуть, і сам не знаєш, що в тебе крила виросли (І. Кочерга). ні́би кри́ла ви́росли. Він почував себе заговореним від смерті.. Тоді командири могли посилати його на які завгодно завдання. В нього ніби крила виростали (О. Довженко).

[ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Пильно дивитися на кого-, що-небудь. Роман зістався [зостався] далеко позаду і тільки.. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький).

[ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Пильно дивитися на кого-, що-небудь. Роман зістався [зостався] далеко позаду і тільки.. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький).

[ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Пильно дивитися на кого-, що-небудь. Роман зістався [зостався] далеко позаду і тільки.. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, немо́в і т. ін.) на кри́лах леті́ти. Швидко, легко йти, бігти (перев. у стані збудження). Люда немов на крилах летіла по сходах (М. Зарудний). на кри́лах леті́ти. Не йшла Оленка — на крилах летіла (П. Куліш). ні́би на кри́лах літа́ти. Дівчина як вогонь палахкотливий — усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко); // до кого, куди. З радістю поспішати. — Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а кореспонденти до нас як на крилах летять (В. Большак); І Настя летіла до своєї крихітки як на крилах (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) соло́ного за́йця, зі сл. ганя́ти, гони́ти. Без перепочинку, весь час. — Клопітна тільки служба. Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (Панас Мирний); Іван гонить кота, як солоного зайця (М. Білкун).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).