намовити 1 значень
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | намо́вити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | намо́вмо | |
2 особа | намо́в | намо́вте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | намо́влю | намо́вимо, намо́вим |
2 особа | намо́виш | намо́вите |
3 особа | намо́вить | намо́влять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | намо́вив | намо́вили |
жін.р. | намо́вила | |
сер.р. | намо́вило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
намо́влений | ||
Безособова форма | ||
намо́влено | ||
Дієприслівник | ||
намо́вивши |