-1-
дієслово доконаного виду
(випадково з’явитися) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив налучи́тися, налучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   налучі́мося, налучі́мось, налучі́мся
2 особа налучи́ся, налучи́сь налучі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа налучу́ся, налучу́сь налу́чимося, налу́чимось, налу́чимся
2 особа налу́чишся налу́читеся, налу́читесь
3 особа налу́читься налу́чаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. налучи́вся, налучи́всь налучи́лися, налучи́лись
жін.р. налучи́лася, налучи́лась
сер.р. налучи́лося, налучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
налучи́вшись

Словник синонімів

НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з’явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки - не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся),НАХОПИ́ТИСЯрозм.;ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАЛУЧИ́ТИСЯрозм. рідше (випадково, несподівано). - Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик начовні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); - Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); - Отак закінчить [секретар] з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. насти́гнути.