налучитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(випадково з’явитися) [розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | налучи́тися, налучи́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | налучі́мося, налучі́мось, налучі́мся | |
2 особа | налучи́ся, налучи́сь | налучі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | налучу́ся, налучу́сь | налу́чимося, налу́чимось, налу́чимся |
2 особа | налу́чишся | налу́читеся, налу́читесь |
3 особа | налу́читься | налу́чаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | налучи́вся, налучи́всь | налучи́лися, налучи́лись |
жін.р. | налучи́лася, налучи́лась | |
сер.р. | налучи́лося, налучи́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
налучи́вшись |